2. Характеристика води і її якості у підземних та поверхневих джерелах

Якість води прибуткових джерел, так само як і вимоги, що подаються до якості води, використовуваної різноманітними споживачами, дуже різноманітні. Оцінка якості води природного джерела з погляду вимог споживачів дозволяє вирішувати питання про можливість його використання для визначених потреб і встановити необхідність і характер опрацювання води. Шляхом аналізу води природних джерел виявляється наявність в ній різноманітних речовин і мікроорганізмів. Характер і обсяг заходів щодо очищення води вибирається в результаті зіставлення якісних характеристик води даного джерела з тими вимогами до якості води, установленими ДЕРЖСТАНДАРТ 2874-73.

Вимоги до якості води, використовуваної для різноманітних виробничих потреб, установлюються різноманітними відомчими нормами і технічними умовами.

Якість води визначається наявністю в ній різноманітних речовин неорганічного й органічного походження і мікроорганізмів. Розглянемо основні фізичні, хімічні і бактеріологічні характеристики води природних джерел:

• Склад зважених речовин.

Каламутність.

Кількісне утримання зважених речовин у воді може бути визначене або невизначене ваговим засобом, або непрямим шляхом визначення каламутності або прозорості води.

Каламутність води визначають спеціальними приладами - мутномірами. В даний час для визначення каламутності застосовують прилади засновані на дії фотоелементів нефелометри.

Прозорість води позначається:

- прозора;

- каламутна;

- брудна.

Вона визначається за допомогою градуйованого циліндра, у який заливається вода і через прошарок, стовп, води читається друкарський текст, газета, книга. У цьому випадку прозорість виражається в сантиметрах відповідній максимальній висоті прошарку води, через який можна читати текст. При висоті прошарку 20 см і більш вода рахується прозорою. При висоті 5 см - каламутною. При висоті менше 5 см брудною.

Кольоровість води визначає по спеціальній шкалі кольоровості або менш точно - у тому ж судині, що використовувався при визначенні і прозорості, підкладаючи під нього білий лист паперу.

Кольоровість води позначається:

- безбарвна;

- слабо-жовта;

- жовта;

-бура.

Запах води визначається в колбі, заповненою приблизно наполовину водою і закритою пробкою. Після її струшування, відкрив пробку, оцінюють залах по п‘ятибальній шкалі в такій градації:

- "О" відсутній;

-" 1" бал - дуже слабкий;

- "2" бала - слабкий

- "З" бала - помітний

- "4" бала - чіткий

- "5й балів - дуже сильний.

Запах відчувається більш чітко, якщо воду попередньо нагріти до температури 40-500 С.

Смак визначається по тієї ж п’ятибальній шкалі як і запах. Для визначення смаку випробувана вода, обов'язково незаражена, у кількості 10-20 мл набирається в рот і тримається декілька секунд. Визначення радіоактивних речовин у воді в польових умовах проводиться по гамма-випроміненню за допомогою радіометрів - ренгенометрів.

При вимірі радіоактивності води необхідно спрямовуватись до того, щоб зовнішній гамма-фон був мінімальним і не перевищував припустимого розміру зараження більш ніж у три рази. Чим менше зовнішній гамма-фон, тим точніше результати змін.

Визначення отруйних речовин у воді проводиться за допомогою польової хімічної лабораторії.

Жорсткість води обумовлюється утриманням у ній солей кальцію і магнію. Розрізняють карбонатну жорсткість, що визначається наявністю у воді двовуглекислих солей кальцію і магнію, і не карбонатну при який у воді утримуються інші солі кальцію і магнію. Сумарна жорсткість води називається загальною жорсткістю. Вода різних природних джерел має різноманітну жорсткість. Річкова вода володіє щодо невеличкою жорсткістю. Водночас вода рік, що прорізають товщину вапняних і гіпсових порід, часто відрізняється дуже великою жорсткістю. Жорсткість річкової води звичайно змінюється протягом року, знижуючись до мінімуму в період паводків.

Води підземних джерел у більшості випадків мають більш-менш значну жорсткість, чим поверхневі води. Для пиття може використовуватися відносно жорстка вода, тому що наявність у воді солей жорсткості не шкідливо для здоров'я і звичайно не погіршує її смакових якостей. Проте використання води з великою жорсткістю для господарських цілей викликає ряд незручностей:

- утвориться шумовиння на стінках варочних котлів і кип'ятильників;

- збільшується витрата мила при пранні;

- повільно розварюються м'ясо й овочі і т.п. Загальна жорсткість води задана в ДЕРЖСТАНДАРТ 2874-73.

Вміст з'єднань заліза.

Залізо досить часто зустрічається у воді підземних джерел в основному у формі розчиненого двовалентного заліза. Іноді залізо утримується й у поверхневих водах. Наявність заліза може надавати воді поганий смак, викликати відкладення осадку. При використанні такої води для прання білизни на ньому залишаються плями.

Утримання заліза у воді також визначено в ДЕРЖСТАНДАРТІ 2874-73.

Бактеріальне забруднення води.

Загальне бактеріальне забруднення води характеризується кількістю бактерій, що утримуються в 1 мл води, і відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 2874-73, питна вода не повинна містити більш 100 бактерій у 1 мол.

Поверхневі джерела.

Характеризуються великими коливаннями якості води і кількості забруднень в окремі періоди року. Якість води рік, озер, водоймищ у більшому ступені залежить від інтенсивності випадання атмосферних осадків, танення снігу, а також від забруднення її поверхневими стоками і стічними водами міст і промислових підприємств, застосування супротивником засобів зброї масової поразки. Морська вода, особливо вода океанів, відрізняється дуже високим утриманням солей і в більшій мірі має корозійну дію.

Вода підземних джерел, особливо артезіанські води, що залягають глибоко, характеризуються великою прозорістю, відсутністю кольоровості, значним утриманням різноманітних мінеральних солей. Як правило, вона може використовуватися для господарсько-питних потреб без попереднього очищення.

Радіаційна, хімічна і санітарно-епідеміологічна розвідка джерел води і прилягаючої до неї місцевості ведеться представниками хімічної і медичної служб, що входять до складу розвідувального дозору.