Лекція 7
Психогігієна дитячого віку
|
План:
|
До
порушень психологічного здоров’я дітей
призводить ряд чинників, які прийнято
визначати як чинники ризику. Їх можна
розділити на об’єктивні
(середовищні),
коли ризик виходить ззовні, та суб’єктивні
або
індивідуально-особистісні, коли ризик
виходить зсередини, від самої особистості.
Починаючи з моменту зачаття організм майбутньої дитини підпадає під дію біологічних умов – генетично і негенетично зумовлених особливостей роботи фізіологічних систем організму. До негативних біологічних умов (чинників ризику) належать токсикози плода, мозкові інфекції, асфіксія плода, пологові травми, недоношування або переношування плода, хвороби і негативні емоційні стани матері. Більш чутливими до названих чинників виявляються хлопчики.
Найчастіше наслідком дії даних чинників стає мінімальна мозкова дисфункція – мікроорганічна патологія, незначні відхилення у роботі мозку дитини (виявляється у 30-90% соціально дезадаптованих дітей).
До негативних біологічних умов належать також алкоголізм та наркоманія батьків, що часто стають причиною дефекту як біологічного, так і соціального та психологічного розвитку дитини. Один з наслідків – алкогольний синдром плоду (ознаки: мінімальна мозкова дисфункція, затримка росту, психічного розвитку, зменшений розмір черепа, підвищена збудливість, розгальмованість рухів).
До соціальних умов порушення психологічного здоров’я насамперед потрібно віднести неповну сім’ю, незадовільні умови життя родини, аморальний спосіб життя батьків, асоціальні сімейні цінності, відсутність сім’ї, несприятливе соціальне оточення.
Зазначені чинники – це дуже загальний перелік тих умов, які можуть мати вплив на психічне та психологічне здоров’я дитини. Однак на кожному віковому етапі провідними стають певні, конкретні чинники, які й визначать найбільшою мірою її психічний розвиток на даний момент. Нижче наведено короткий аналіз таких чинників відповідно до етапів розвитку дитини.
Немовлячий вік (від народження до 1 року життя)
Головне для немовляти – спілкування з матір’ю. Дефіцит цього спілкування стає середовищним фактором ризику, наслідки якого можуть виявитися набагато пізніше. Так, дослідження багатьох авторів доводять, що дефіцит спілкування дитини з дорослими в перші місяці життя призводить до затримки психічного розвитку. Неадекватне ставлення матері до дитини в ранньому дитинстві посідає одне з перших місць серед середовищних факторів у розвитку шизофренії та деяких інших захворювань.
Однак психологічному здоров’ю немовляти шкодить і надмірне спілкування з матір’ю, яке призводить до над стимуляції дитини. Надлишок материнських ласк і турботи традиційно сприймається як сприятливе явище. Якщо мати постійно перебуває поруч з дитиною і не залишає її ні на хвилину, вона нерідко впадає у емоційну залежність від дитини, без неї відчуває пустоту у самотність; і наслідком надмірної прив’язаності стає не лише хронічна тривожність матері, але й у відсторонені батька й інших родичів від необхідного спілкування з дитиною.
Деякі матері прагнуть так старанно виконувати свої обов’язки, що їхня тривожність передається дітям. Часто їхня тривожність спрямована вибірково на одні зі сфер життєдіяльності дитини (напр., на харчування: цей процес піддається жорсткому рагламентуванню всупереч природним потребам та індивідуальним особливостям дитини).
Інший варіант патологічних взаємостосунків: чергування підвищеної тривожності і підвищеної уваги з пустотою, провалами у спілкуванні, коли життя дитини стає невпорядкованим, аритмічним. Цей вид стосунків характерний для матерів-студенток, які не мають можливості доглядати за дитиною, а почуття провини загладжують непомірними ласками.
Ще один варіант патологічних стосунків – це формальне спілкування, позбавлене тепла, необхідного для нормального розвитку дитини. Є матері, які організують догляд за дитиною суто за книгами, за порадами лікаря, виключаючи прояви живої прив’язаності і власну інтуїцію. Інші нездатні до емоційного контакту внаслідок особистих переживань, не пов’язаних з ним (конфлікт з чоловіком, втрата роботи). Дослідження проказують, що найчастіше емоційно холодні матері зустрічаються у заможних сім’ях.
Наслідки порушень взаємодії немовляти з матір’ю
тривожна прив’язаність до матері і недовіра до оточуючого світу (замість нормальної прив’язаності і базової довіри);
сильна залежність від оцінок дорослих;
деструктивна агресія;
немотивовані страхи;
підвищена тривожність;
психосоматичні порушення (основна мова немовляти): порушення сну, шлункові коліки; часто зберігаються до шкільного віку: немотивована блювота, заїкання, енурез, головний біль, а інколи і до зрілого віку.