5. Складання плану курсової роботи

Після вибору теми та погодження її з науковим керівником, призначеним кафедрою, студент повинен розробити й викласти в письмовій формі її план. План теми слід розробляти після ознайомлення з літературними джерелами, які висвітлюють ті чи інші питання і проблеми з теми дослідження. Це дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше висвітлити коло питань, які мають бути вирішені.

Добре продуманий план є запорукою успішного виконання роботи. Структура і зміст плану курсової роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою. Як приклад, можна рекомендувати таку схему плану:

Вступ – обґрунтування актуальності теми, визначення мети та кола завдань курсової роботи, коротка техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження (підприємства, організації, економічних явищ, які досліджуються).

Перший розділ – виклад теоретичних і методологічних основ, що стосуються теми курсової роботи, та визначення загальної проблематики.

Другий розділ – економічний аналіз стану обраного об'єкта дослідження чи економічних явищ, що розглядаються, та виявлення резервів.

Третій розділ – огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення економічного становища та шляхів вирішення питань, які досліджуються (реалізація виявлених резервів) з використанням новітньої комп’ютерної технології (доцільність використання на певному підприємстві новітніх методів обробки бази даних і автоматизація управління праці)

Заключна частина – виклад основних результатів дослідження та основних заходів щодо ефективного вирішення питань, які розглядалися у роботі.

Нижче наведено типові плани роботи з двох тем.

План для тем дослідницьких курсових робіт

Вступ (обґрунтування актуальності теми)

I. Теоретична частина

1. Дослідження теоретичних концепцій та поглядів вчених з обраної теми.

2. Основи теорії і методології теми.

3. Визначення проблематики теми та характеристика основних проблем.

II. Аналітична частина

1. Характеристика стану економіки об'єкту дослідження.

2. Аналіз проблем об'єкта дослідження.

3. Виявлення резервів об'єкта дослідження.

3. Результативна частина (реалізація резервів)

1. Вітчизняний та закордонний досвід реалізації резервів.

2. Техніко-економічне обґрунтування реалізації конкретного резерву об'єкта.

3. Рекомендації і пропозиції щодо подальшого удосконалення економіки об'єкта дослідження.

Висновки

Використана література

Додатки

6. Викладення змісту курсової роботи

Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній.

При викладенні матеріалу необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, розкрити теоретичну значущість питань, що розглядаються в курсовій роботі, зробити аналіз фактичного матеріалу, який допоможе з'ясувати проблеми, що стосуються обраної теми, виявити резерви, обґрунтувати шляхи їх реалізації, зробити відповідні висновки.

Таблиці мають супроводжуватись висновками, які випливають з аналізу наведених у них даних. При цьому основну увагу слід звернути на пошук резервів виробництва.

Зміст роботи має відповідати питанням теми і викладатися у логічній послідовності, згідно плану.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов'язуватися з основним текстом. На використані у роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел.

На основі теоретичних джерел виявляються різні точки зору авторів на проблеми, які розглядаються у курсовій роботі. Це дає можливість студенту сформулювати власне відношення до проблеми. Саме в цьому і полягає науковість курсової роботи. Обов'язковою структурною частиною курсової роботи є висновки – заключна її частина. В ній узагальнюються підсумки дослідження теми, викладаються висновки, формулюються рекомендації автора. Обсяг заключної частини в межах 2-3 сторінок, а її структура складається з:

а) резюме курсової роботи;

б) аналіз виконання мети і завдань курсової роботи;

в) пропозиції автора роботи.

У посиланні в тексті на використані джерела слід зазначити порядковий номер за алфавітним переліком джерел і виділяти квадратними дужками, наприклад, “…у працях [2, 7]…”. Посилатися рекомендується на останні видання публікації.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на конкретну сторінку відповідного джерела, то це робиться таким чином: цитата в тексті “…наукові основи побудови податкової системи …” [6, 3]. У дужках цифра 6 означає джерело в списку використаних джерел, а цифра 3 – сторінку в цьому джерелі.

Для підтвердження власних аргументів автору необхідно наводити цитати з авторитетного джерела. Це вимагає точного відтворення цитатного тексту. Вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• цитування повинно бути без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі) треба бути граматично точними у викладі думок автора і давати посилання на відповідне джерело і його автора.