Розділ 1. Теоретичні основи оцінки бізнесу в процесі злиття та поглинання компаній

1.1. Поняття оцінки в економічній теорії

Оцінка є базовим поняттям та основним методом в данному дослідженні. В економічній теорії ми зустрічаємо поняття цінності ще у працях А. Сміта та Д. Рікардо, де останній стверджує, що «цінність товару залежить від відносної кількості праці, яка необхідна для його виробництва, а не від більшої чи меншої винагороди, яка сплачується за цю працю» і розрізняє при цьому мінову та споживчу цінність [Смит; Рикардо, с.33]. На відміну від трудової теорії вартості, Ж.-Б. Сей стверджує, що цінність випливає саме з корисності товару, а не трудових затрат. [Сей, с.58] К.Менгер на продовження теорії корисності вказує, що цінність залежить від суб’єктивної оцінки людей, «цінність товару зумовлюється не кількістю трудових затрат, не витратами, а граничною корисністю. Її визначає гранична одиниця товару. Від її корисності залежить і корисність попередніх одиниць». Таких же поглядів на цінність товару дотримувалися і Г.Госсен, Г. Тюнер, С. Джевонс, Л. Вальрас, Ф. Візер [Австрийская школа…, с.125-203], А.Маршалл [Маршалл]. Сучасна економічна думка оперує новою концепцією цінності. П. Баран, П. Дракер, Ю. Осипов заперечують, що в умовах інформаційної економіки між ціною та кількістю виробленого товару існує зворотній зв’язок. Вони зазначають, що чим більше товару зібрано разом, тим більшу цінність він має, і ця цінність збільшується з кожною додатковою одиницею товару. [Осипов, с. 124]. Таким чином поняття цінності еволюціонувало від трудової теорії вартості до теорії корисності та теорії суб’єктивної оцінки.

Розглянемо конкретніше який зміст вкладають в поняття оцінки в фінансово-економічному розрізі дослідники різних країн. Грунтовний ретроспективний аналіз поняття «оцінка» наведено в працях д.е.н. Н.С. Помазкова та к.е.н. Н.М. Малюги [Помазков, Малюга]. Ми узагальнили та синтезували інформацію в табличному вигляді.

Таблиця 1.1

Поняття оцінки

Країна	Вчений	Використання поняття оцінки	Роки
Італія	Ф. Датіні	Відображення товарів за ціною придбання або ж за ринковими цінами, товарів на зберіганні – лише в натуральному вигляді, земельні ділянки – за ціною придбання.	15 ст.
	Л. Пачолі	«Трактат про рахунки та записи»: оцінка за максимальними ринковими цінами та за собівартістю.	15 ст.
	А. ді Пієтро	Кон’юнктурна оцінка за продажними цінами.	16 ст.
	Нікколо д’Анастасіо, Ф. Марчі, Д. Чербоні	Юридичний напрямок: облік ґрунтується з відносин, що виникали у зв’язку з рухом цінностей. Тобто рух товарів всередині підприємства впливає на їх оцінку.	19 ст.
	Р.П. Коффі, Д.Л. Кріппа, Ф. Беста	Економічний напрямок: оцінка ґрунтується на обліку власне цінностей. Рух всередині підприємства на їх оцінку не впливає.	19 ст.
	Р. де Рувер, В.С. Ясмей, А.К. Літтлтон, Поларад	Інвентарний та балансовий метод оцінки. Принцип регулювання оцінки вважається той, який максимізує прибуток	Остання чверть 19 ст.
Франція	А. Гільбо, Е. Леоте	Існує як об’єктивне, так і суб’єктивне питання оцінки. Головна увага приділяється власнику, прибуток якого оцінюється як різниця між доходами та витратами.	19 ст.
	Ж.Б. Дюмарше	Тільки та оцінка є загальною, яка притаманна всім об’єктам, субстанція, поза оцінкою (вартістю) немає й обліку. В обліку застосовуються два види оцінок – за собівартістю та за ринковою ціною поточного дня.	19 ст.
	Ж. Бурнісьен	Оцінка за собівартістю. Оцінка може базуватися лише на ціні речей, яка не виражає їх цінність, а тльки відображає відношення між цінностями на певний момент.	20 ст.
	Ч. Гаррісон	Всі цінності в балансі мають бути за поточними цінами	20 ст.
Німеччина	П. Гессен, Г. Лейбніц	Кон’юнктурна оцінка, орієнтована на ринкову ціну.	16 ст.
	Б. Больцано	Суб’єктивістський підхід до оцінки	18-19 ст.
	В. ле Кутре, А. Шопенгауер, А.Шеффле	Відмінність в оцінці – це відмінності інтересів адресату балансу, що не іманентно самому балансу. Не може бути єдиної оцінки всіх об’єктів, а в залежності від ролі об’єкта в господарстві, його цінності для підприємства може змінюватися й оцінка.	18-20 ст.
	І. Крайбіг	Суб’єктивна оцінка. Кожна стаття балансу повинна оцінюватися за тими принципами, які в найбільшій мірі підходять для неї. Основні засоби, сировину та матеріали – за собівартістю, товари та готова продукція – за продажною ціною, пасив – за номіналом.	19 ст.
	А. Кальмес	Вчення про нормальну облікову ціну.	19 ст.
	Р.Пассов	Критика суб’єктивної оцінки. Баланс має бути не залежним від зовнішніх факторів.	19 ст.
	І.Ф. Шер, Г. Нікліш	Правильна оцінка – за поточними цінами (мінімальними).	20 ст.
	Е. Шмайленбах	Баланс має бути динамічним. Оцінка основних засобів за ціною придбання, матеріалів – за нижчою ціною. Потрібно ввести рахунок «коригування грошової одиниці», де робилася б поправка на інфляцію.	20 ст.
	Ф. Ляйтнер	Поділ методів оцінки на абсолютні (поточні і продажні) та відносні (облікові, номінальні, калькуляційні, прейскурантні, за середніми цінами, за собівартістю).	20 ст.
	І. Ковєро	Поділ оцінки на фактичну купівельну ціну, купівельну ціну на дату складання балансу, продажна ціна у випадку ліквідації, звичайна продажна ціна, мінімальна ціна.	20 ст.
Нідерланди	Т. Лімперг	Облік має вестися не за собівартістю, і не за ринковою ціною, а повинен відображати цінності, що обліковуються за відновленою вартістю.	19-20 ст.
Англія	А.К. Літтлтон, де Р. Рувер, В.С. Ямей,	Принцип інвентарної оцінки (переоцінки)	18-19 ст.
	Е. Купер	Статті балансу відображають реальну вартість різних видів майна, зобов’язань і власності.	19 ст.
	Т. Вельтон	Оцінка прибутку та об’єктів, що обліковуються, повинна випливати із первинних документів і зберігатися в обліку аж до реалізації (продажу) цінностей, тобто оцінка задається обліком, а не суб’єктивними бажаннями тих, хто складає баланс.	19 ст.

Отже, проаналізувавши вище наведене ми дійшли висновку, що оцінка здійснювалася як за собівартістю, так і за поточними цінами, крім того вагомим аргументом є суб’єктивна оцінка. На нашу думку не можна віддати перевагу лише одному з напрямків. Оцінка залежить від того, хто її проводить та від того, хто є користувачем інформації. Однак поряд з оціночним значенням варто завжди зазначати яким з методів її було отримано.

Оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик керованого об’єкта, а також процесу управління виробничо-господарською діяльністю [Малюга, с. 24]. Оцінка як процес має свою мету, функцію, предмет. Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати агреговано, так і окремо, в залежності від ситуації. Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. Вона також визначає вид вартості, який потрібно застосовувати. Зазвичай метою бухгалтерської оцінки є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. В нашому ж дослідженні метою оцінки буде визначити вартість (цінність) підприємства, яке потенційним об’єктом придбання. В даному випадку варто звертати увагу як на історичний підхід в оцінці (за собівартістю активів), так і на ринкову вартість компанії (ціна акцій тощо).

Вдалу класифікацію оцінок надає надає Н.М. Малюга. [Малюга, с.58] Кожна з цільових оцінок може базуватись на різних критеріях і використовувати різні методи, які, в свою чергу, також вимагають класифікації. Визначений характер мають такі вартісні оцінки, за допомогою яких встановлюється дійсний майновий стан підприємства, його зобов’зання перед власником, кредиторами, бюджетом тощо. Тобто принципове значення мають методи вартісної оцінки об’єктів обліку, пов’язані з балансовими узагальненнями, що створюють фінансову звітність господарюючого суб’єкта.

Рис. 1.1. Класифікація оцінок в бухгалтерському обліку за Н.М. Малюгою

На нашу думку, однією з категорій оцінки можна вважати поняття «фінансовий показник». Саме він є одним з головних інструментів оцінки при визначенні фінансового стану чи вартості підприємства. Розглянемо, як трактують це поняття в економічній теорії.

Таблиця 1.2

Визначення поняття «фінансовий показник»

Термін	Визначення	Джерело
Показник	Кількісна характеристика певної властивості соціально-економічних об’єктів і процесів; якісно визначена величина, що є результатом виміру чи розрахунків. Показник, за економічними критеріями, – якісно визначена змінна величина, що набуває певного кількісного значення з множини можливих (наприклад, витрати обігу, рівень рентабельності, фондоозброєність праці та ін.); економічне визначення застосовують у сфері обліку, аналізу, статистики, планування [ек. енциклопедія, с.787]	О. Устенко // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
Фінансові показники	Комплекс кількісно-якісних характеристик (коефіцієнтів, вимірників, індексів, індикаторів), які дають системну оцінку фінансово-економічних відносин різних суб’єктів господарської діяльності [ек. енциклопедія, с. 795]	С. В. Мочерний // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
Фінансові показники	показники результативності фінансової діяльності підприємницької структури і, у першу чергу, використання фінансових ресурсів, які характеризують різні напрями діяльності, пов'язані з нагромадженням і використанням грошових фондів [ек. енциклопедія online]	Економічна енциклопедія online // http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-851.html
Фінансові показники	Показники фінансової діяльності фірми: дані, які характеризують різні сторони діяльності, пов’язані з утворенням і використанням грошових фондів [Райзберг, 1999, с. 368]	Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – 2-е изд., исправ. – М.: ИНФРА-М, 1999.– 479 с.
Фінансові показники	Дані, з яких формується уявлення про явище та його розвиток (показники зростання, середні показники тощо) [Статистичний словник, с. 298]	Статистический словарь / Гл. ред. Ю.А. Юрков; редкол.: И.К. Беляевский, В.А. Вареньев, В.И. Галицкий и др. – М.: Финстатинформ, 1996. – 479 с.

Отже, фінансові показники – це кількісно-якісні планові, звітні чи розрахункові дані, які дають уявлення про різні сторони діяльності підприємства, характеризують досягнуті результати, дозволяють визначити фінансовий стан підприємства та дати прогноз майбутніх результатів господарської діяльності.

Категорія «фінансові показники» є досить ємкою і доцільно розглянути види фінансових показників. По цьому питанню у вчених також немає повної одностайності. Так, Л.Ш. Лозовский виділяє такі фінансові показники [Лозовский, с. 401-402]: 1) планові показники – показники, що застосовуються при складанні планів; в таких показниках виражені планові завдання, заходи, очікувані результати, яких потрібно досягнути за підсумками планового періоду; 2) звітні показники – показники, які використовуються при складанні звітів, в яких відображається реально досягнутий стан, отримані результати діяльності фірми за певний період, строк, на який складається звіт; 3) розрахункові показники – показники, які визначаються шляхом розрахунків і використовуються для встановлення прогнозних та планових показників. На нашу думку, наведений розподіл показників здійснено за такою ознакою, як область застосування.

За більшою кількістю ознак класифікує показники Б.А. Райзберг [Райзберг, с. 368]: за характером – якісні та кількісні; за кількісною ознакою – одиничні та групові (агреговані, синтетичні, узагальнені); за областю застосування аналітичні, прогнозні, планові, розрахункові, звітні, статистичні. Як бачимо, за областю застосування Б.А. Райзберг доповнив класифікацію Л.Ш. Лозовського ще трьома видами показників.

Л.І. Лопатніков дає власну класифікацію показників [Лопатников, с.396]. Насамперед він поділяє їх на звітні (статистичні) та директивні. Останні в свою чергу можуть бути директивно-адресними (індивідуалізованими для кожної групи об’єктів) та директивно-знеособленими (стосуються всіх об’єктів, наприклад ціни, нормативи, умови формування фондів). За математичним змістом – об’ємні, середні, граничні, диференціальні, індексні.

Ми вважаємо за потрібне розділити фінансові показники на абсолютні та відносні. Абсолютні фінансові показники представлені в фінансовій звітності, складеної на основі бухгалтерських записів, та в інших бухгалтерських документах. До відносних фінансових показників насамперед відносяться фінансові коефіцієнти, базою для розрахунку яких є абсолютні показники.

Як українські, так і іноземні автори (Л.А. Бернстайн [], І.А. Бланк [], Ф.Ф. Бутинець [], Є.Ф. Брігхем [], Т.Р. Карлін [], В.В. Ковальов [], М. Колісник [], А.Р. Макмін [], О.В. Павловська [], А.М. Поддєрьогін [], Н.В. Поліщук [], С. Росс [], В.П. Савчук [], К. Шим Джей []) до основних показників фінансової діяльності підприємства відносять: показники майнового стану, ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості та ділової активності. Ці коефіцієнти відображають співвідношення фінансових характеристик діяльності підприємства у статиці та динаміці. Ми подали класифікацію у вигляді схеми.

В.П. Савчук пропонує класифікувати фінансові показники по групам, які характеризують основні властивості діяльності компанії [Савчук, с. 76]: 1) ліквідність та платоспроможність; 2) ефективність менеджменту підприємства; 3) прибутковість (рентабельність) його діяльності. Однак на нашу думку, якщо ліквідність та прибутковість може бути обчислено безпосередньо з фінансової звітності, то про ефективність менеджменту звіти дадуть лише опосередковане уявлення. Також незрозуміло до якої групи В.П. Савчук відносить, наприклад, показники майнового стану, фінансової стійкості та ділової активності.

Як показує практика [А. Васіна, М. Колісник, І. Кубишкін, В.П. Савчук, Р. Сушко], щоб мати уявлення про стан підприємства не потрібно обраховувати всі можливі показники (а їх нараховується більше 100), аналітик визначає найважливіші коефіцієнти, які несуть найбільше змістове наповнення для поставленої задачі. Крім того, вибір показників залежить від мети аналізу. Експрес-аналіз оперує декількома індикативними показниками, тоді як більш деталізований аналіз потрібен для глибшого дослідження проблем підприємства. Так, на думку А. Васіної [] показників платоспроможності, рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості цілком достатньо для виявлення основних проблем на підприємстві. Для виявлення їх причин потрібно не подальший розрахунок коефіцієнтів, що фактично перетворить фінансовий аналіз на статистичний, а глибший якісний аналіз зв’язків між показниками. З цією думкою погоджується і М. Колісник [], який зосереджує увагу не на кількості показників, а на їх порівнянні за низку років чи з середньогалузевими показниками. В.П. Савчук [] вважає, що для поточного моніторингу варто використовувати показники, які відображають оперативну динаміку підприємства та на які може впливати менеджмент за допомогою тактичних дій. Деталізований аналіз доцільно проводити раз на рік. Також відбір показників залежить і від користувачів інформації. Ними є інвестори, кредитори, менеджери підприємства, робітники, постачальники, державні органи влади. Так, ліквідність підприємства найбільше цікавить постачальників, позичкодавців, покупців, фінансові результати – власників, податкові органи; фінансовий стан – менеджерів, постачальників, інвесторів.

Відповідно можна зробити висновок, що поняття «фінансові показники» є досить загальним і всеохопним. Можемо підсумувати, що кожен автор дає класифікацію за власними ознаками, і вони є взаємодоповнюючими. Відповідно нами розроблена власна схема класифікації фінансових показників (рис. 1.2), яка синтезує підходи вищезгаданих авторів, зводить їх у єдину систему.

Однак оцінка компанії є ширшою категорією, і не зводиться лише до визначення фінансового стану підприємства. Детальніше весь процес оцінки компанії ми розглянемо у розділі 2.

Рис. 1.2. Класифікація фінансових показників