2.4.8 Порядок виконання розрахунку зовнішнього освітлення прожекторами

1. У відповідності з варіантом завдання викреслюється в масштабі 1:1000 схема освітлюваного майданчика.

2. Помічається варіант розміщення щогл і обирається контрольна точка.

3. На схемі помічається проекція кутів, які повинні освітлювати пучки прожекторів, встановлювані на кожній щоглі з урахуванням перекриття ними всієї освітлюваної території (див рис.2.9).

4. Вибирається за п.2.2.1. Довідкових матеріалів нормована освітленість Е_Н і коефіцієнт запасу К_З для варіанту, який розраховується.

5. Від контрольної точки до основи кожної щогли, з якої точка освітлюється, виміряються відстані х, підраховується відношення х/h і визначається значення _n за графіками наведеного освітлення, показаних в п.2.2.4. Довідкових матеріалів.

6. Значення _n складаються від всіх щогл, з яких освітлюється контрольна точка (_n) і визначається величина τ за формулою (2.19).

7. Помічаються 3-5 додаткових точок, вимірюються їх величини х (див.рис.2.9), підраховуються відношення х/h, за графіками приведеної освітленості встановлюється _n, підраховується _n для кожної точки і визначається освітленість в точках за формулою (2.20).

8. Якщо розрахунок освітленостей в додаткових контрольних точках показав, що нерівномірність освітлення більше 2 або що мінімум освітленості знаходиться не в першій контрольній точці, виконується вирівнювання освітленості у відповідності з вказівками, наведеними в п.2.4.1.

9. Після кінцевого компонування прожекторів в пучках і визначення величини τ розраховується кількість прожекторів в кожному пучку n_p і загальна кількість прожекторів для освітлення заданої території n_сум за формулою (2.21).

10. Визначається сукупна потужність всіх прожекторів N_сум і питома потужність N_пит за формулою (2.22).

11. Розраховується радіус "мертвого простору" за формулою (2.23) і він наноситься на схему. Якщо на освітлювану територію припадає більше 1/3 радіусу "мертвого простору" робиться висновок про необхідність встановлення додаткових світильників.

3 Розрахунок захисного заземлення

3.1 Загальні положення, метод розрахунку

3.1.1 Опір заземлюючих пристроїв

Безпека людей, які обслуговують установки, в значній мірі залежить від правильного виконання заземлюючих пристроїв. Всі електричні установки поділяються на установки напругою до 1000 В і установки напругою вище 1000 В.

Вимоги по безпеці багато в чому залежать від режиму нейтралі мережі і пов'язаними з цими величинами струмів замикання на землю.

Максимальний опір заземлюючих пристроїв для різних електроустановок встановлюються вимогами ГОСТ 12.1.030-81.

В електроустановках напругою 380 В опір заземлюючого пристрою повинен бути не більше 4 Ом.

В електроустановках напругою більше 1000 В опір заземлюючого пристрою залежить від величини струму замикання на землю.

Зокрема, в електроустановках напругою вище 1000 В з малими струмами замикання на землю (менше або рівне 500 А) опір заземлюючого пристрою має бути не більшим:

• якщо заземлюючий пристрій одночасно використовується і для електроустановок напругою до 1000 В , то його опір, Ом.

(3.1)

але не більше 4 Ом;

де R_З – найбільший опір заземлюючого пристрою з урахуванням сезонних коливань, Ом;

І – розрахунковий струм замикання на землю, А.