Небезпечні фактори пожежі. Види та механізми горіння.

Горіння – це хімічна реакція окислення, яка протікає з інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Для горіння необхідно три умови: горюча речовина, окислювач (в більшості випадків це кисень повітря), джерело загоряння.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза межами спеціально обладнаних місць.

Небезпечні фактори пожежі:

1. дим, понижена концентрація кисню.

2. підвищена температура, відкрите полум’я.

3. можливість вибуху та обрушення конструкції.

Види горіння в залежності від його швидкості:

1. звичайне горіння, швидкість до десятків м/с,

2. вибух, сотні м/с (спеціальні речовини, або суміші),

3. детонація, тисячі м/с (ядерний вибух).

Види горіння в залежності від механізму горіння:

1. дифузійне горіння, при якому існує межа розділу горючої речовини і окислювача, так горять неоднорідні двофазні системи,

2. кінетичне (об’ємне) горіння, коли немає межі поділу фаз між речовиною і окислювачем.

Пожежна безпека речовини характеризується багатьма показниками: швидкість згоряння, швидкість розповсюдження полум’я, температура згоряння. Речовини, які знаходяться в різних агрегатних станах мають свої специфічні показники. Так горючість газів характеризується

• нижньою і верхньою концентраційними межами, тобто діапазонами концентрації в якому можливе горіння,

• нижньою і верхньою температурними межами тобто діапазоном температур в якому можливе горіння.

Пожежні властивості рідин характеризуються температурою спалаху, тобто найнижчою температурою, при якій над поверхнею рідини з’являються пари спроможні спалахнути від стороннього джерела, так за температурою спалаху рідини поділяються на: легкозаймисті, до +61°С, горючі, більше +61°С.

Горючість пилу характеризується тільки нижньою концентраційною межею (оскільки верхня недосяжна 2кг/м³. пил буває :

• вибухонебезпечний (борошно, цукрова пудра),

• горючонебезпечний (вугільний пил, тирса).

Горючість твердих речовин характеризується швидкістю вигоряння та температурою згоряння.

Категорії виробництва за вибухо-, пожежонебезпекою.

У відповідності до ОНТП 24–86 всі виробництва класифікують в залежності від трьох факторів:

1. наявність та характер горючих речовин,

2. їх кількість,

3. характер технологічних процесів.

Всі виробництва бувають:

Категорія А: вибухо-пожежонебезпечна, характеризується наявністю рідин та парів з температурою спалаху менше +28°С (хімічні виробництва, заправки),

Категорія Б: вибухо-пожежонебезпечна, характеризується наявністю рідин та парів з температурою спалаху більше +28°С .

Категорія В: пожежонебезпечна, характеризується наявністю горючих речовин здатних тільки горіти.

Категорія Г: характеризується негорючих речовин в гарячому або розжареному стані (ливарне, зварювальне виробництво).

Категорія Д: характеризується наявністю негорючих речовин в холодному стані (обробка різанням, слюсарне виробництво).

Вогнестійкість споруд.

Вогнестійкість – це здатність споруди опиратися пожежі, виконуючи при цьому три функції: огороджуючу, теплоізоляційну, несучу.

Характерною межею вогнестійкості є час, в годинах, від початку пожежі до настання однієї з подій:

• поява наскрізних тріщин, крізь які пробивається полум’я та дим (втрата огороджуючої здатності),

• прогрівання поверхні, що не обігрівається пожежею до +180°С (втрата теплоізоляційної здатності),

• обрушення конструкції (втрата несучої здатності).

За межами вогнестійкості елементів споруд всі споруди поділяються на 5 ступенів вогнестійкості: І(перший) – найбільш вогнестійкий.

Протипожежні заходи при проектуванні підприємств.

Після технологічних вимог при виборі ділянки під підприємство враховують такі протипожежні вимоги:

• врахування рельєфу місцевості (сховища горючих матеріалів не будують на пагорбах),

• врахування напрямку вітру (повинно бути від пожежобезпечних до пожежонебезпечних),

• організація в’їзду на територію підприємства не менше двох, якщо територія довша 1000м, відстань між двома сусідніми не більше 1500м. Дороги на території підприємства як правило кільцеві, якщо не можливо то в тупіках площадки 12×12м,

• між спорудами протипожежні розриви в залежності від вогнестійкості та категорії виробництва 6–18м,

• організовується під’їзд до кожної споруди з одного, двох або всіх боків в залежності від площі забудови,

• організовується протипожежне водопостачання, можна використовувати природні або штучні водоймища, якщо до них є під’їзд. Радіус обслуговування пожежного депо 4км,

• в конструкціях окремих споруд передбачається протипожежні стіни та перекриття, протипожежні зони.

Особливу увагу приділяють проти димному захисту. Дим розповсюджується по вертикалі зі швидкістю 20м/хв.. Розповсюджується головним чином по вентиляційних каналах і сходах. Головний захід протидимного захисту організація сходів, що не задимлюються, для цього використовують два методи:

• створення надлишкового тиску на сходах (нагнітання свіжого повітря зовні за допомогою спеціальних вентиляторів, недолік – автономне живлення, що не завжди можливо),

• організація виходу через повітряну зону – балкон.

Дим виділяється до кінця евакуації, а потім він виконує позитивну роль.

Захист вибухонебезпечних виробництв.

Вибух – це швидке зростання тиску. Якщо він відбувся у замкненому приміщені – крива 1. Захист полягає в улаштуванні конструкцій що легко скидаються: вікна одношарові, спеціальні стінові панелі на шарнірних підвісках. Обов’язкові для підприємств категорій А та Б. Їх площа є нормованою.