Інфразвук

Під інфразвуком розуміють акустичні коливання з частотою до 20 Гц. Фізична природа чутного звуку й інфразвуку однакова, їх поділ обумовлений особливостями сприйняття слуховим аналізатором людини. Для інфразвуку характерні дуже великі пороги слухового сприйняття, що робить його практично нечутним.

Фізичні особливості інфразвукових коливань обумовлені їх малою частотою і великою довжиною хвиль. Основними з них є: здатність інфразвуку поширюватись на великі відстані без суттєвої втрати енергії, обгинати перепони внаслідок дифракції або проникати крізь них.

За характером спектра інфразвук поділяють на широкосмуговий з безперервним спектром - завширшки більше за одну октаву і гармонічний. Гармонічний характер інфра­звуку встановлюють в октавних смугах частот за перевищенням рівня в одній смузі над сусідніми не менше ніж на 10 дБ.

Джерелами інфразвуку можуть бути природні явища: вітер, грозові розряди, морські хвилі, процеси, які проходять у земній корі (обвали, землетруси, виверження вулканів тощо). Рівень звукового тиску в інфразвуковому діапазоні частот при деяких з них може досягати 120-140 дБ. Одночасно інфразвукові складові, як правило, присутні у спектрі шуму, який генерується промисловими установками і транспортними засобами. У середньому рівні інфразвукового тиску на робочих місцях операторів цехового устаткування становлять 78-90 дБ, під час роботи автотранспорту — 97-110 дБ, залізничного - 78-97 дБ, водного - 75-99 дБ, портового устаткування — 79-91 дБ.

Біологічна дія інфразвуку. Інфразвук сприймається слуховим аналізатором, однак пороги чутності його значно вищі, ніж звуку. При сприйнятті інфразвуку втрачається відчуття тональності, а сприймаються тільки окремі поштовхи тиску. Крім слухового аналізатора інфразвукові коливання сприймають вестибулярний і шкірний.

У працюючих за умов дії інфразвуку з рівнями тиску, найбільш поширеними у промисловості (90-110 дБ), якої-небудь специфічної патології не виявлялося. Вони скаржились на млявість, пригніченість, швидку стомлюваність. У них відмічалися також значні зміни функції вестибулярного і слухового аналізаторів, з боку дихальної і серцево-судинної систем.

Заходи захисту на виробництві.

Боротьба з несприятливим впливом виробничого інфразвуку охоплює комплекс заходів, які належать до технічної і медичної компетенції і проводяться у таких напрямах.

1. Ослаблення інфразвуку у межах джерела, усунення причин його виникнення, що є найбільш радикальним засобом боротьби з низькочастотними коливаннями машин і механізмів.

2. Ізоляція інфразвуку.

Важливе місце у боротьбі з інфразвуком належить методам будівельної акустики. Велике значення має раціональне планування і розміщення виробничого устаткування, ізоляція в окремих приміщеннях агрегатів — джерел шуму і ультразвуку.

3. Вбирання інфразвуку (застосовуються багатошарові інфразвуковбирні покриття).

4. Медична профілактика.

Одним з найважливіших заходів медичної профілактики шкідливого впливу інфразвуку є проведення запобіжних і періодичних медичних оглядів. Протипоказаннями до приймання на роботу є порушення вестибулярної і слухової функції, виражені неврози, вегетативна дисфункція, захворювання ЦНС, органічні зміни, захворювання серцево-судинної системи, органів травлення.

ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 грудня 1999 року N 37

Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН

3.3.6.037-99

1. Призначення та галузь застосування

1.1. Санітарні норми поширюються на шум, інфра- та ультразвук, що передаються через повітря (газове середовище), рідке чи тверде середовище і впливають на людину в процесі трудової діяльності.

1.2. Санітарні норми встановлюють:

• класифікацію виробничих акустичних коливань;

• методи гігієнічної оцінки виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку;

• параметри, які нормуються, та їх допустимі величини;

• вимоги до вимірювань на робочих місцях.

2. Класифікація виробничих акустичних коливань

2.1. Класифікація шумів

2.1.1. За характером спектра шуми слід поділяти на:

• широкосмугові, з безперервним спектром шириною більш ніж одна октава;

• вузькосмужні або тональні, в спектрі яких є виражені дискретні тони.

Тональний характер шуму встановлюється вимірюванням випромінювання у третиннооктавний смугах частот по перевищенню рівня шуму в одній смузі над сусідніми не менш ніж на 10 дБ.

2.1.2. За часовими характеристиками шуми слід поділяти на:

• постійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється не більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях на часовій характеристиці "повільно" шумоміра по шкалі "А";

• непостійні, рівень шуму яких за повний робочий день при роботі технологічного обладнання змінюється більш ніж на 5 дБА при вимірюваннях за часовою характеристикою "повільно" шумоміра по шкалі "А".

2.1.3. Непостійні шуми поділяються на:

• мінливі, рівень яких безперервно змінюється у часі;

• переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчато на 5 дБА і більше при вимірюваннях на часовій характеристиці "повільно" шумоміра по шкалі "А", при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить 1 с і більше;

• імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому, рівні шуму у дБ(А1) і дБ(А), виміряні на часових характеристиках "імпульс" та "повільно" шумоміра, відрізняються не менш ніж на 7 дБ.

2.2. Класифікація ультразвуку

2.2.1. За способом передачі від джерела до людини ультразвук поділяють на:

• повітряний, що передається через повітряне середовище;

• контактний, що передається на руки працюючої людини через тверде чи рідке середовище.

2.2.2. За спектром ультразвук поділяють на:

• низькочастотний, коливання якого передаються людині повітряним та контактним шляхом (від 1,2 х 104 до 1,0 х 105 Гц);

• високочастотний, коливання якого передаються людині тільки контактним шляхом (від 1,0 х 105 до 1,0 х 109 Гц).

2.3. Класифікація інфразвуку

2.3.1. За часовими характеристиками інфразвук поділяють на:

• постійний, рівень звукового тиску якого по шкалі "Лінійна" на характеристиці "повільно" змінюється не більш ніж на 10 дБ за 1 хв. спостереження;

• непостійний, рівень звукового тиску якого по шкалі "Лінійна" на характеристиці "повільно" змінюється більш ніж на 10 дБ за 1 хв. спостереження.