МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна
Дисципліна “Гігієна праці”
Спеціальність “Медико-профілактична справа" 5. 110105
Кваліфікація спеціаліста Помічник санітарного лікаря та лікаря - епідеміолога
Курс ІІІ
Лекція 9
Загальна гігієна праці.
Тема шоста.
Шум, ультразвук, інфразвук і вібрація
на виробництві.
Шум інфразвук та ультразвук на виробництві.
(2 години)
Підготував викладач
С.Б.Дорогань
м. Кіровоград
2006 -2007 Навчальний рік
Шум інфразвук та ультразвук на виробництві.
План лекції
Виробничий шум
фізична характеристика;
вплив на організм людини;
захист на виробництві;
засоби профілактики.
Ультразвук, характеристика, вплив на організм людини, захист на виробництві, профілактика.
Інфразвук, характеристика, вплив на організм людини, профілактика.
Шум — це сукупність звуків різної інтенсивності та частоти, які безладно змінюються у часі, викликають неприємні відчуття у людини, заважаючи її роботі та відпочинку.
У фізичному (акустичному) відношенні шум — це хвилеподібно поширювані механічні коливальні рухи часток пружного середовища (газу, рідини або твердого тіла) малої амплітуди, які носять безладний характер. Джерелом шуму є тіло, яке коливається і виведене із стану рівноваги зовнішньою силою. При цьому частки середовища залучаються до коливального процесу, змішуються, набувають стану ритмічного згущення і розрідження. Коливання часток середовища умовно називають звуковими хвилями, які приводять у рух навколишнє повітря, де відбувається поширення хвилі. Звукові хвилі є носіями звукової енергії. Досягаючи вуха, вони приводять у коливання барабанну перетинку, і людина чує звук.
Звукові механічні коливання характеризуються амплітудою і частотою.
Амплітуда — найбільша зміна звукового тиску при згущеннях і розрідженнях, частота (f) — число повних коливань за одиницю часу. За одиницю частоти коливань прийнято герц (Гц) — одне коливання за секунду. Чим більша частота коливань, тим вищий тон звуку. Амплітуда коливань визначає величину тиску і сили (інтенсивності) звучання. Чим вона більша, тим більший звуковий тиск і гучніший звук. Звуковий тиск — це надлишковий змінний тиск, який виникає додатково до атмосферного у середовищі, через яке проходять звукові хвилі. Він виражається у паскалях (Па).
Якщо звукові коливання записати графічно, то характер кривої матиме вигляд синусоїди.
Синусоїдальний коливальний процес визначається двома основними характеристиками: частотою коливань та інтенсивністю. Найменший проміжок часу, по закінченні якого повторюється кожне значення змінюваної величини, називається періодом коливання (Т). У свою чергу, швидкість звуку залежить від пружності та щільності середовища і не залежить від частоти коливань джерела звуку (швидкість звуку у повітрі при температурі 20 °С і нормальному атмосферному тискові дорівнює 344 м/с).
Частота коливань визначає висоту звучання. Загальна кількість енергії, яка випромінюється джерелом звуку у навколишнє середовище за одиницю часу, характеризує потік звукової енергії, визначений у ватах. Практичний інтерес становить не весь потік звукової енергії, а лише його частина, яка досягає вуха або діафрагми мікрофона. Частина потоку звукової енергії, яка припадає на одиницю площі, називається інтенсивністю (силою) звуку і вимірюється у ватах на метр у мінус другому ступені. Інтенсивність звуку прямо пропорційна звуковому тискові і коливальній швидкості.
Звуковий тиск та інтенсивність звуку змінюються у великому діапазоні. Однак вухо людини уловлює швидкі та невеликі зміни тиску повітря у визначених межах. Існує верхня і нижня межа слухової чутливості вуха. Мінімальна звукова енергія, яка викликає відчуття звуку, називається порогом чутності, або порогом сприйняття. Велика амплітуда й енергія звукової хвилі справляють травмуючу дію, викликають неприємні відчування і почуття болю у вухах. Це верхня межа слухової чутливості — поріг больового відчування.
Таким чином, звуком (шумом) називають такі механічні коливання у пружних середовищах, частота яких знаходиться у межах чутного діапазону частот.
У гігієнічній практиці слід пам'ятати, що звукові хвилі мають здатність до дифракції й інтерференції. Дифракція -- це здатність хвиль обгинати перешкоди, а коли є щілини,— проникати через них. Вона найбільш виражена у низькочастотних звуків (шумів), що слід враховувати при обладнанні звукоізолюючих і екрануючих конструкцій. Явище накладання хвиль називають інтерференцією. Вона може сприяти як посиленню, так і ослабленню звукового тиску. Цю властивість звукових хвиль використовують у боротьбі з шумом.
Звукові хвилі можуть відбиватися від поверхонь або поглинатися ними. Ступінь відбиття залежить від властивостей матеріалів. Матеріали з високим внутрішнім опором (гума, повсть тощо) поглинають основну частину падаючої на них звукової енергії. При розміщенні устаткування, особливо у замкнених приміщеннях, слід враховувати форму, розміри приміщення і оздоблення стін. Звукові хвилі, поширюючись від джерела, багаторазово відбиваються від стін, стелі, підлоги, збільшуючи тривалість звучання, створюючи так звану «звучність». Цей процес називається реверберацією, яку необхідно враховувати при проектуванні цехів з джерелами шуму.