18. Глобалізація як західний проект.

Вже десятиріччями Захід методично і послідовно просуває і реалізує свою ідеологію і стратегію «нового глобалізму» як систему інтегрованого світ.товариства і як уніфіковану систему глоб.світ.порядку. Цей новий глоб.суспільний порядок повинен, за їх замислами, працювати виключно на Захід. Називаючи світу свої уніфіковані стандарти, правила торгівлі, умови інтеграції, Захід захищає свої високі конкурентні переваги і міжн.конкурентноздатність. Таке нерівнопрв»я та несправедливість викликають негативну реакцію менш конкурентноздатних країн і викликає процеси які є протилежними інтеграції, веде до дезінтеграції і цивілізаційним конфліктам.

Неврівноваженість світ.економіки посилюється на геоеконом.рівні під впливом цивілізації Заходу, що намагається підірвати відносну стабільність і підчинити собі контроль над розвитком. Захищаючи свої глоб.інтереси західна цивілізація утворює і розвиває відповідні інтеграційні альянси.

Глобалізм як нова ідеологія і стратегія розвитку Заходу відмінює в односторонньому напрямку класичний принцип міжн.права – принцип невтручання у внутрішні справи націй та держав. Головні країни – глобалізатори, мотивуючи свіої дії відстоюванням екон.демократії і прав людини, пішли на відкрите втручання і вторгнення у країни, що розвив.з масовим застосув.воєнної сили. Вони породжують глобальний державний тероризм. При цьому державам – націям, їх суверенітету не залишається місця і ролі більшої, ніж роль підконтрольних місцевих адміністрацій.

Єдино направленість і корисливість зах.доктрин і стратегії глоб.інтеграції стало вел.загрозою для суверенітету і економ.безпеки багатох країн, у тому числі країн перех.періоду, таких як Україна і ін.+ пит.. 17

19. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.

Якщо говорити про глобалізацію як стратегію, то найяскравіше вона проявляється у сфері економіки. Вона охоплює насамперед фінансову сферу, переважно в галузі короткострокових інвестицій та «гарячих грошей». На відміну від національних стратегій, фрмування яких грунтується на торговельно-промисловому капіталі, глобалізація як стратегія формується переважно на фінансовому капіталі. Вона супроводжується легкістю переміщення капіталу, лібералізацією руху товарів та послуг, безпрецендентно швидкому впровадженн. Електронних засобів у валютно-кредитну і фінансову діяльність. Глобалізація створює сприятливе середовище для поширення дія-ті ТНК та ТНБ.

Сис-ма ТНК є гол. рушійною силою глобаліз. як метасис-ми. Інтернаціон. Дозволяє ТНК захоплювати ринки, обминаючі митні перешкоди. В ТНК все менше залишається «національного» і все більше – «глобального». Вони виходять з-під опіки своїх урядів і стають, по суті, незалежними суб’єктами ек. д-ті. Наприкінці ХХ ст., транснаціоналіз. відбувалася прискореними темпами. В 1999 р. заг. сумма злиття між фірмами різних країн й поглинаннями місцевих фірм іноземними становила 720 млрд. дол. Закордонні філії виробляли товарів на 5 трлн.дол. У світі нарах. Понад 780 тис. зар. філій, якими володіють 78 тис. матер. комп. Успішність з якою ТНК просуваються на міжн. ринки, грунт на їх конкур. перевагах, насамперед, завдяки технол. лідерству. Найбіл. комп. світу створено понад 100 великих дослідницьких центрів. Переважна більшість матер. комп (79%) знаход. в розв. країнах. 500 найбіл. ТНК зосередж. Понад ¼ світ. вир-ва тов. та послуг, 1/3 екпорту промисл. продукції та ¾ торгівлі технологіями й управл. послугами. Вплив ТНК грунт. на фактичному контролі значної частини транснац. капіталу, що фун-нує на міжн. фін. ринках. Позиції ТНК міцні і у ек. політиці. В країнах базування – формують потужне лобі, яке здійсн. значний вплив на уряди; в країнах, де розташ. філії – здійснюють тиск в жорстких формах, вимагаючи проведення ек. політики у власних інтересах.