140. Цивілізаційні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку.

Найбільш характерні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку розвинутих країн:

. розвинуте ринкове господарство;

. найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку;

. домінуюче становище у світовій економіці, яка дає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси

. вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки, яке формує віртуальну господарську сферу (bubble economies);

. зміщення центра ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;

. звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тенденції до неспроможності ринку (market failure), поступовий перехід до постринкової неоекономіки;

. різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача (біохевіоризм), теорію ігор.

Таким чином, трансформація центра світової економіки відбувається у напрямі поступового, але неухильного формування постматеріальних, постекономічних структур з яскраво вираженою тенденцією гуманітаризації економічних процесів, зі зміщенням центра ваги зі сфери матеріального у сферу духовного багатства.

141. Цивілізаційні виміри стратегій економічного розвитку країн світу.

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у за­гальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух. Це нормальна ситуація, коли менш розвинені, занепадні цивілізації отримують імпульс щодо зміни вектору свого розвитку, стимулюються виправлення притаман­них їм вад, заміна застарілих норм на більш адекватні сучас­ності. Сприймаючи новий виклик, вони мають мобілізуватися, поєднати власні життєздатні елементи культурного набутку з до­сягненнями найбільш прогресивної цивілізації. В міру цього змінюються і їх стратегії.

Взаємодія цивілізацій відбувається зараз у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традицій­них, що найбільш яскраво проявляється в протиріччях між Зах­іднохристиянською та Ісламською цивілізаціями, які іноді вили­ваються навіть в озброєнні конфлікти на кшталт іракського, ліванського, кувейтського конфлікту тощо. По-друге, це зростання взає­мопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей в східних цивілізаціях, та інтерес до східних досягнень в тій же культурній сфері серед носіїв західнохристиянської куль­тури.

Взагалі головними цінностями провідної цивілізації сучас­ності виступають:

4. домінанта ринкового господарства;

5. пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

3) принцип законності та захисту прав людини.

Сучасний етап міжцивілізаційної взаємодії відбувається в умовах глобалізації, становлення «світового села». Вона позна­чена швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шля­хом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом провідної ци­вілізації на ідентичність інших цивілізацій.

Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані Західнохристиянська цивілізація, розпочала незбройний наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи в якості інструментів поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну приваб­ливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивіл­ізацій, вона забезпечує свою стратегію домінування на економічному напрямі, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та переводячи в малорозвинені країни екологічно небезпечні виробництва. На фінансовому напрямі зростання зовнішніх боргів посилює за­лежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихиль­ної до дій Заходу суспільної думки.

Ок­ремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до захід­них стандартів, не позбавившись при цьому своєї цивілізаційної ідентичності. На цей шлях встали Японія, Китай, Індія тощо. Інші країни спробували наблизити свої базові культурні цінності, чи протидіяти просуванню західних цінностей.

Разом із тим, підживлюючись досягненнями Заходу, зане-падні цивілізації отримують новий імпульс розвитку, хоч і в фар­ватері провідної, шо виражається згодом у реалізації наздоганяючи стратегій.

Однак розвиток сучасної цивілізації несе і певні негативи, які також мають враховуватись в економічних стратегіях. Це:

- соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

- зростання роль елітарності;

- послаблення ролі демократичних інститутів;

- відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;

- зниження рівня моральних якостей в суспільстві тощо.