- •1. Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •2. Варіативність міжнародних економічних стратегій розвитку: макроекономічні складові.
- •3. Варіативність планетарної стратегії стійкого розвитку.
- •4. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.
- •5. Варіативність стратегії глобалізації і економічної уніфікації світового простору.
- •6. Варіативність стратегій розвитку транзитивних країн.
- •7. Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •8. Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •9. Взаємозалежність глобальних і національних стратегій стійкого економічного розвитку.
- •10.Види, рівні, суб'єкти та об'єкти міжнародних економічних стратегій.
- •11. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій розвитку.
- •12. Глобалізація і економічне домінування: сучасні реалії.
- •13. Глобалізація і конфронтаційні стратегії
- •14. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку
- •15. Глобалізація і нове індустріальне суспільство.
- •16. Глобалізація і постіндустріальне суспільство
- •17. Глобалізація як закономірність розвитку світового господарства і як західний проект.
- •18. Глобалізація як західний проект.
- •19. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки.
- •20. Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння.
- •21. Глобальні економічні проблеми сучасності і їхнє відображення у міжнародних стратегіях економічного розвитку.
- •22. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •23. Горизонтальний та вертикальний зрізи цивілізаційних процесів і варіативність світових стратегій.
- •24. Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.
- •25. Диверсифікованість світових економічних стратегій: цивілізаційний підхід.
- •26. Досвід реалізація стратегій економічного розвитку у провідних країнах світу.
- •27. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
- •28. Еволюція світового ринкового господарства і міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •29. Економічна допомога країн-лідерів країнам з перехідною економікою як інструмент управління трансформаційними процесами у цих країнах.
- •30. Економічне середовище, види й суб'єкти міжнародних економічних стратегій.
- •31. Економічний глобалізм і економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •32. Економічний націоналізм – стратегія захисту національних економік в умовах глобалізації.
- •34. Економічні аспекти цивілізаційної поведінки по лінії Схід-Захід.
- •35. Економічні інтереси і міжнародні стратегії економічного розвитку.
- •36. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.
- •37. Економічні стратегії домінування у глобальному середовищі: переваги і суперечності.
- •38. Експансіоністські складові стратегій світового економічного домінування.
- •39. Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •40. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях.
- •41. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.
- •42. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.
- •43. Єеп і проблема координації економічного розвитку країн-учасниць.
- •44. Єес: стратегія і принципи формування.
- •45. Єс у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •46. Загальнонаціональні та індивідуальні приватні економічні інтереси і міжнародні стратегії економічного розвитку країни.
- •47. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •48. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •49. Інтеграційні стратегічні пріоритети країн цсє: мета і сучасні реалії
- •51. Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •52. Конкурентне середовище та національні (регіональні) конкурентні переваги як складові стійкого розвитку глобальної економіки.
- •54. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •55. Координація розвитку глобальної економіки Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.
- •56. Координуючі наднаціональні інституції снд і їхня ефективність
- •57. Країни як суб'єкти і об'єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн.
- •58. Країни як суб'єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •59. Країни-лідери і наднаціональні економічні регулюючі інституції.
- •60. Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •62. Міжнародна мобільність факторів виробництва і проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •63. Міжнародне конкурентне середовище, інтеграція та національні (регіональні) конкурентні переваги.
- •64. Міжнародні економічні стратегії і екологічна рівновага
- •65. Міжнародні стратегії економічних трансформацій на пострадянському просторі
- •66. Міжнародні урядові установи оон і економічна доцільність координуючого впливу на окремі сфери національних економік.
- •67. Моделі розвитку національних економік і диверсифікація світових економічних стратегій.
- •68. Наднаціональна координація процесів стійкого розвитку.
- •69. Наднаціональні міжнародні і регіональні економічні регулюючі інституції та їхня роль у реалізації світових економічних стратегій.
- •70. Наздоганяльні стратегії національного економічного розвитку
- •71. Національна економіка в глобальному середовищі: стратегія автаркії і наслідки її реалізації – см. №1
- •72. Національна економіка в глобальному середовищі: стратегія відкритості і наслідки її реалізації.
- •73. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної стратегії.
- •74. Національні економічні стратегії розвитку країн-лідерів.
- •4. Шведська, Скандинавська модель (соціально-демократична).
- •75. Національні переваги та національні пріоритети як основа національних економічних стратегій розвитку.
- •76. Національні стратегії економічного прориву. Мобілізаційна модель.
- •77. Нова стратегія єс «Європа 2020».
- •78. Основні світові концепції економічного розвитку і стратегії міжнародної економічної поведінки країн.
- •79. Основні цивілізаційні розбіжності у принципах економічної організації суспільств і цивілізаційна обумовленість економічних стратегій розвитку країн світу.
- •80. Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанському регіону.
- •81. Перевага відсталості і стратегії економічного розвитку («економічне диво»).
- •82. Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.
- •83. Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.
- •84. Проблеми вибору стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність.
- •85. Проблеми домінування та інтеграції.
- •86. Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •87. Проблеми міжнародного економічного домінування.
- •88. Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку і економічні інтереси країн-лідерів.
- •89. Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •93. Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •94. Світові «центри тяжіння» і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •95. Світові економічні ресурси як база реалізації стратегій соціально-економічного розвитку.
- •96. Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •97. Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
- •98. Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •99. Синтез економічних стратегій у межах окремих цивілізацій: межі диверсифікації.
- •100. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі та їхні стратегічні цілі.
- •101. Специфіка стратегії автаркії домінуючих, транзитивних країн та країн, що розвиваються.
- •103. Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.
- •105. Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.
- •106. Сприяння з боку наднаціональних інституцій адаптації реформаторських моделей у транзитивних країнах як напрям координуючого впливу.
- •107. Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •108. Стратегії виживання (інерційні стратегії) економічного розвитку
- •109.Стратегії держави в умовах глобалізації.
- •110.Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •111.Стратегії мвф: умови та наслідки їхньої реалізації.
- •112.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на формування національних стратегій та стратегій світового економічного розвитку.
- •113.Стратегії постсоціалістичних країн у світовому інтеграційному полі.
- •114. Стратегії розвитку країн, що розвиваються.
- •115.Стратегії Світового банку, єбрр: мета і реальні наслідки.
- •116.Стратегії та проблеми розвитку європейської спільноти і національних держав.
- •117. Стратегії тнк і національні стратегії міжнародного економічного розвитку.
- •118.Стратегії тнк і національні стратегії міжнародного економічного розвитку.
- •119. Стратегії тнк у контексті стратегій домінування країн-лідерів.
- •120.Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •121.Стратегічні завдання гатт/сот у регулюванні міжнародної торгівлі та світового економічного розвитку.
- •122.Стратегія автаркії експансії («автаркії великих просторів»)
- •123.Стратегія відкритості і проблеми забезпечення стійкого розвитку світової економіки.
- •124. Стратегія відкритості: недоліки і переваги.
- •125. Стратегія глобалізації: базові принципи формування.
- •126. Стратегія домінування і концепція «полюсів розвитку»
- •128. Стратегія сталого розвитку оон і економічна допомога країнам, що розвиваються.
- •129. Сучасний глобалізм та антиглобалізм у геостратегічному контексті.
- •130. Сучасні антикризові стратегії країн-лідерів.
- •131. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».
- •132. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії.
- •133. Теорія і політика економічної інтеграції як напрям світового економічного розвитку.
- •134. Цивілізаційна диверсифікація і постсоціалістичні країни.
- •135. Цивілізаційна специфіка і міжнародні стратегії економічного розвитку країн Заходу.
- •136. Цивілізаційна специфіка міжнародних економічних стратегій країн Ісламу.
- •137. Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.
- •138. Цивілізаційний контекст трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •139. Цивілізаційний чинник розвитку національних економік.
- •140. Цивілізаційні аспекти формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •141. Цивілізаційні виміри стратегій економічного розвитку країн світу.
- •142. Цивілізаційні виміри стратегій економічного розвитку.
- •143. Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •144. Варіативність сучасних економічних стратегій і вибір України.
- •145. Гатт/сот і Україна: підсумки переговорних процесів.
- •146. Еволюція стратегій розвитку економіки України як транзитивної країни.
- •147. Економіки національних держав та регіонів у контексті інтересів України.
- •148. Економічна політика України в контексті розширення єс.
- •149. Економічна політика України в контексті створення єеп.
- •150. Єс: етапи формування й еволюція стратегій. Україна і єс.
- •151. Мета і напрямки координуючого впливу наднаціональних інституцій і Україна.
- •152. Національна стратегія сталого розвитку України.
- •153. Національні переваги і національні пріоритети України як основа стратегічної моделі розвитку.
- •154. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.
- •155. Проблема формування Україною національної економічної внутрішньої та зовнішньої стратегій розвитку на основі урахування аспектів варіативних світових економічних стратегій.
- •156. Стратегії єбрр і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •157. Стратегії мвф. Мвф і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •Стратегії ринкових реформ в Україні в контексті світового досвіду.
- •159. Стратегії розвитку України у глобальному середовищі.
- •160. Стратегії Світового банку і Україна: підсумки стратегічного партнерства.
- •161. Стратегія України в контексті євроінтеграції.
- •Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •Україна – єс у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •164. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •165. Україна і наднаціональні регулюючі світові та регіональні економічні інституції: підсумки стратегічного партнерства.
- •166. Україна і стратегії регіоналізації.
- •167. Україна у геостратегічному контексті.
- •168. Україна як об’єкт геополітичних стратегій.
- •169. Україна: вибір оптимальних стратегій економічного розвитку в умовах глобалізації
- •170. Цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні.
132. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії.
Після завершення ІІ світової війни протягом усього післявоєнного періоду промислово розвинуті країни прагнули сприяти прискоренню науково-технічного прогресу і, в першу чергу, використанню його результатів у всіх областях економічного і громадського життя. Як самостійний напрямок державної політики цілеспрямоване стимулювання нововведень, так звана інноваційна політика, остаточно сформувалася лише наприкінці 60-х – на початку 70-х років. Термін “інноваційна політика” (ІП) вперше був використаний у відомій “доповіді Charpie”, підготовленій Міністерством торгівлі США в 1967 р. Зміст поняття ІП з самого початку не був точно визначений, тому в різних країнах воно тлумачилось по-різному.
Поняття інноваційної моделі тісно пов’язане з поняттям інноваційної політики держави. Проте якщо інноваційна модель є певним зразком, ідеальним об`єктом, який держава прагне побудувати, то сучасна державна інноваційна політика – це сукупність заходів (науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-побутових), пов’язаних зі створенням нових чи вдосконаленням існуючих продуктів або технологічних процесів, застосуванням їх у виробництві та комерційною реалізацією, з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту.
Сучасна світова інноваційна економічна стратегія – це сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-побутових та інших заходів, пов’язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Інноваційна політика, в широкому розумінні, поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та управління. Вона торкається всього соціально-економічного середовища, включаючи виробництво, банки, науково-технічні кадри, рівень науково-технічної грамотності населення країни. В сучасній розвинутій, економічно незалежній державі науково-технічна політика здобуває рис стратегії загального розвитку, підкоряючи собі структурну та інвестиційну політику, економічна політика орієнтується на формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, коли зростання ефективності суспільного виробництва досягається за рахунок зростання знань.
133. Теорія і політика економічної інтеграції як напрям світового економічного розвитку.
Економічна інтеграція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн. Наприклад, Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація. Європейська асоціація вільної торгівлі тощо. Одначе при цьому економіка інтегрованих країн втрачає своє національне обличчя, самобутність. Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці. Інтеграційний процес характеризується: 1) планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств; 2) створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва; 3) активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, але й цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.
Інтеграція сприяє ліквідації відокремленості країн і розмиває відмінності між ними, що склалися історично. Інтеграцію можна тлумачити як уніфікацію (тобто зведення воєдино) господарств різних країн. Економічна інтеграція в умовах ринкової економіки означає вільний рух капіталів, товарів, послуг і робочої сили у межах певного угруповання країн.
Найпростішою формою економічної інтеграції вважається зона вільної торгівлі. За такого режиму всі члени угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, що надходять у сферу зовнішньої торгівлі країн-учасниць.
Митний союз вважається поглибленою формою економічної інтеграції. Крім скасування мита на торгівлю між країнами-членами, угруповання виробляє і застосовує єдиний митний тариф у торгівлі з іншими країнами.
Спільний ринок — третя форма економічної інтеграції — передбачає "чотири свободи", тобто вільний рух товарів, робочої сили, капіталу, а також вільне створення центрів підприємницької діяльності.
Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається економічний і валютний союз, а зарубіжні вчені виокремлюють ще й п'яту форму — "повну економічну інтеграцію". Вона передбачає відмову від більшості суверенних прав. Отже, чим більше економічної інтеграції, тим менше політичного суверенітету.
У межах угруповання здійснюється спільна економічна і валютна політика. Економіка угруповання перестає бути простою сумою економік країн-учасниць і перетворюється на єдине ціле.
Найяскравішим прикладом міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз (ЄС). У своєму розвитку це угруповання пройшло всі відомі інтеграційному процесу етапи. Нині ЄС удосконалює складові своїх економічного і валютного механізмів.
