103. Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.

104. Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і чинники стратегії.

Існує дві основні концепції розвитку країн. А саме, концепція відкритості та протекціонізму. Яку саме концепцію застосовувати залежить від рівня розвитку країни. Стратегія відкритості – пол-ка мінімального держ втручання в зовн-ю торгівлю, що розвивається на основі вільних ринк сил попиту і пропозиції. Така пол-ка базується на усуненні б-я перешкод до ввезення та вивезення іноз та вітчизн товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Ця страт не вимагає від урядів особливих політ або екон-х рішень. Рішення приймаються субєктами госп-ї діял-ті, які вступають у відношення з такими субєктами інш країн. Цю пол-ку проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим під-цям витримувати конкуренцію. Проте, країни, що розвиваються не можуть протистояти потужній конкуренцій з боку розвинутих країн, тому вону використовують методи протекціонізму.

Протекціонізм – держ пол-ка захисту внутр ринку від іноз конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає нац виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така пол-ка може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності нац товарів. За такої пол-ки посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовньоторгй політиці КЩР. Крім того, часто при концепції протекціонізму використовують стратегія автаркії . Мета цієї стратегії полягає в формуванні самодостатньої міцної економіки та надалі приєднання до світової екон-го простору, але вже на паритетних правах.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

• селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

• галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

• колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

• прихований – здійснюється методами внутр ек пол-ки.

Суть протекціонізм концентрується, в основному у відносно вузьких галузях. Пол-ка вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовн-торг політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі. На даний час у світі є тенденція до регіо протекціонізму .

105. Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.

Національні стратегії, які лежать у центрі міжнародних стратегій відбивають інтереси окремих країн і народів, і на сьогодні підпорядковуються планетарним стратегіям. Національна стратегія економічного розвитку країни являє собою економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку.

Регіональні стратегії формуються для того щоб протистояти глобальній стратегії. Регіональні стратегії вимагають примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів, які представляють певне економічне угрупування або регіон світу, але передбачає протиставлення регіональних економічних інтересів інтересам глобальним і подекуди національним (загальна мета – зміцнення і поєднання сил для протистояння агресивному середовищу).

Глобальні стратегії економічного розвитку розуміють під собою міжкраїновий рівень економічних відносин, який вимагає стратегії примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів усіх попередніх рівнів. Виходячи з своїх національних стратегій, країни вже беруть участь в розробленні або глобальних, або регіональних стратегій економічного розвитку.

Дальше нужно развивать мысль от себя)))