75. Національні переваги та національні пріоритети як основа національних економічних стратегій розвитку.

Національні переваги-це сукупність факторів, які надають країні конкурентні переваги на міжнародному просторі. Національні пріоритети в більшості випадків тісно взаємозв’язані з національними перевагами, оскільки для свого стійкого розвитку пріоритетними напрямками діяльності вибираються ті, в яких країна має певну силу(переваги).

Варіація національних( конкурентних) перевагах різних країн відображаються в їх різних структурних затратах (тобто конкурентоздатною ціною),а також в різних рівнях кваліфікації (конкурентоспроможність по диференціації продукту). Вони в свою чергу визначаються великими базовими факторами виробництва: природними ресурсами, робочою силою, капіталом та ступенем економічного розвитку: рівнем доходу на душу населення, загальним рівнем затрат та цін, науковою та технічною кваліфікацією.

Основні національні пріоритети, які лежать в основі стратегії розвитку економіки України:

Забезпечення сталого економічного зростання

Утвердження інноваційної моделі розвитку

Соціальна переорієнтація економічної політики

Забезпечення належного рівня зовнішньоекономічної безпеки держави.

76. Національні стратегії економічного прориву. Мобілізаційна модель.

Мобілізаційна модель - стратегія економічного прориву, яка базується на використанні внутрішнього потенціалу на високому рівні і організації процесу внутр. розвитку. Стратегії економічного прориву також в історії називали «економічним дивом», найбільш відомим є запровадження таких стратегій в Японії, Німеччині (після Другої Світової Війни) та азіатських країнах — В’єтнамі, Китаї, Південній Кореї (в другій половині ХХ ст.). В Кожній країні ці стратегії мали свої особливості які залежали від національних характеристик та особливостей окремого регіону розташування, але є й ряд спільних характеристик.

Спільні риси мобілізаційних моделей: інституціональність, яка виводить цю модель за межі самовирішення ек проблем, тобто така модель є виразом певної політ волі; синергетизм; комунітарність; конфронтаційність (с.во трактується як таке, що протистоїть глоб сер.щу); автарктичність; експансивність; стратегічне регулювання.

Складові мобілізаційних моделей: наявність страт. розвитку; наявність пол. сили (лідера), здатної реалізувати цю стратегію, сформувавши ідеологію; необхідна визначальна роль держ власності; дерижизм (планування, уніфікація); активна кумулятивна роль держави; жорсткий суспільний контроль за діяльністю держави і підприємців (демократизація у суч розумінні - формування потужних інституцій, здатних здійснювати такий контроль).

ММ - модель розвитку суспільства у світовому просторі на засадах конфронтації, вона є завідомо егоїстичною і експансивною.

77. Нова стратегія єс «Європа 2020».

В червні 2010 року в Брюсселі було прийнято нову стратегію розвитку ЄС на наступні десять років — «Європа — 2020». Ця стратегія стала реакцією на наслідки світової та фінансової кризи 2008-2009 років, в зв’язку з цим керівництво ЄС вирішили жорсткіше контролювати бюджетну та макроекономічну ситуацію в країнах ЄС.

Програма «Європа 2020» прийшла на зміну «Лісабонській стратегії». Так, стратегія направлена на стимулювання зростання зайнятості та рівня освіти населення. Також вона включає структурну перебудову в управлінському апараті Європейського Союзу і створення трьох нових органів по нагляду за фінансовою стабільністю та бюджетною дисципліною.

Нова стратегія базується на трьох головних приорітетах — розумне зростання (розвиток економіки на основі знань та інновацій); стійкий розвиток (цілеспрямоване та раціональне використання ресурсів та вирішення екологічних проблем); всеохоплююче зростання (сприяння підвищенню рівня зайнятості населення, згладжування соціальних та територіальних розбіжностей). Було запропоновано 7 ініціатив по досягненню цих приорітетів — «Інноваційний союз», «Молодь в русі», «Європейська програма дій в області цифрових технологій», «Ресурсно-ефективна Європа», «Індустріальна політика в епоху глобалізації», «Програма по освоєнню нових навиків і створенню нових робочих місць», «Європейська програма по боротьбі з бідністю».

Показники яких має досягти ЄС до 2020 року: 75% населення в віці від 20 до 64 років повинні бути працевлаштовані; 3% ВВП ЄС повинен інвестувати в дослідження і розробки; 30%-ве зниження забруднення навколишнього середовища; доля учнів,які покинули школи, не повинна перевищувати 10%; скорочення числа людей, які знаходяться в небезпеці опинитись за межею бідності, на 20 млн.