72. Національна економіка в глобальному середовищі: стратегія відкритості і наслідки її реалізації.

Стратегії відкритості не вимагає від держави ек рішень, бо за цією стратегією рішення приймають суб’єкти господ. діял-ті, які вступають у відносини із такими самими суб’єктами інших країн.

Відкритість полягає у зниженні або ліквідації торгівельних перешкод, у вільному доступі і транс націоналізації в цілому. Якщо відкритість економіки створює умови для перекачування ресурсів зі слаборозв країн у більш потужні, то автаркія передбачає захист ек.ки від панування домінуючих країн, захист її природних конкур переваг, захист від шкідливих виробництв і формування конкурентоспроможності країни на окремих напрямках розвитку. Якщо слаборозв. країна або країна, ек.ка якої знаходиться у кризовому стані, не може скорист перевагами відкритості, то вона вдається до стратегії автаркії.

У лібералізації зацікавленні лише потужні країни. Перевагами відкритості можуть скористатися конкурентоспром. підприємці. Тобто відкритість робить незахищеними слаборозвинуті і країни, що розв-ся перед натиском капіталу, товарів, ідей.

У підвалини сучасного моделювання економічної поведінки національних держав покладено три основних постулати щодо відкритості, опрацьованих західними економістами-міжнародниками:

Відкритість сама по собі не є дієвим механізмом генерації сталого економічного розвитку. Фундаментальними детермінантами економічного зростання є накопичення фізичного і людського капіталу та технологічний розвиток. Відкритість може сприяти цим детермінантам, тому що вона може зробити більш дешевими і доступними капітальні блага, сприяти передачі ідей та технологій із розвинених країн. Але це є лише потенційні її можливості, які можуть бути реалізованими за наявності інших складових. Країни, економіки яких зростають більш швидкими темпами, стають, як правило, більш відкритими. Але зворотний зв’язок — між більшою відкритістю та негайним економічним зростанням — практично не спостерігається.

Відкритість неминуче прискорюватиме розрив між рівнем доходів і добробуту окремих соціальних груп всередині країни.

Відкритість робить країни більш залежними від зовнішніх шоків, що можуть спровокувати внутрішні конфлікти та політичну нестабільність.

73. Національні економіки перехідного типу в глобальному середовищі: основи економічної стратегії.

Країни з перехідною економікою — це ті які знаходяться в процесі трансформації одного стану економіки в інший. Зазвичай, це визначення використовується для позначення переходу від командно-адміністрітивної до демократично-ринкової економічної системи.

Основні риси країн з перехідною економікою: Недостатній розвиток ринків; Розбіжності між рівнями цін на національних та міжнародних ринках; Слаборозвиненість капіталу як фактору виробництва; Значний вплив структурних факторів; А головне — макроекономічна нестабільність, яка може проявлятись в високих темпах інфляції, швидкому економічному спаді, високому рівні безробіття, значному недозавантаженні виробничих потужностей та різким коливанням курсу національної валюти.

Країнами з перехідною економікою зазвичай використовуються стратегії наздоганяючого розвитку, які намагаються завдяки готовим вже моделям(стратегіям розвитку) вивести свою країну на певний рівень розвитку.

На сьогодні існує певний досвід ринкової трансформації економік різних країн, таких як Китай, В’єтнам, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина. Серед найбільш відомих моделей реформування країн з перехідною економікою можна виділити такі:

«Шокова терапія» (польська модель) — це одномоментне адміністративне руйнування попередньої системи управління, прискорена приватизація, надання швидким суспільним перетворенням статусу стратегічної мети суспільства.

«модель державного корпоративізму» (китайська модель) — за цієї моделі система державного управління й планування не ліквідується, а пристосовується до нових умов. Створюються гарантії для залучення іноземного капіталу. Реформування економіки починається з найбільш репродуктивних галузей. «Державний корпоративізм» полягає у радикальній передачі стратегічної функції напівприватним корпораціям, характеризується локалізацією державного контролю, корпоративною конкуренцією.

«оксамитова революція» (угорська модель) — означає поступовий еволюційний перехід до ринкових відносин шляхом різних взаємопов’язаних перетворень, які починались ще при командно-адміністративній системі. Командна система економіки не зберігається, як у Китаї, а демонтується, хоча і поступово. Угорщина здійснювала процес еволюційної трансформації своєї економічної системи близько 40 років, що дало можливість уникнути значних соціальних потрясінь, таких як обвальна гіперінфляція, безробіття, припинення виробництва, збідніння населення, соціальний протест і конфронтація.

прибалтійська. Специфіка її полягає в незначних масштабах народного господарства й ефективного використання факторів зовнішньої допомоги для стабілізації виробництва, споживання і фінансово-грошової системи. Ринкова трансформація здійснювалась на основі «кадрової революції» і наявності ринкової культури.

Україна також пройшла шлях ринкової трансформації економічної системи (хоча деякі дослідники вважають, що в Україні перехід до ринкової економіки ще не завершився). Теоретичної її стратегія була доволі перспективною та обнадійливою, але на практиці виявилася дуже складною, і проводилася непослідовно, що і привело Україну до затяжної економічної кризи з якої вона не вийшла і досі.