58. Країни як суб'єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації

Суб'єктом економічної стратегії може виступати будь-який суб'єкт, що здатен впливати на процеси власного відтворення завдяки своєму місцю в інституційній системі, розробляє і здійснює власну стратегію. Звертаючись до економічної стратегії рівня держави, слід насамперед звернути увагу на конкретизацію її об’єкта й суб’єкта. Суб’єктом державної економічної стратегії є держава. У класичній захiднiй економiчнiй науцi за розгляду державної активностi в економiцi прийнято застосовувати щодо дiючого суб'єкта термiн "уряд".

Об’єктом державної економічної стратегії є соціально-економічна система в цілому, що є категорією значно більш широкого порядку, ніж держава. Відтак специфіка суб’єкт-об’єктних відносин в державній стратегії полягає у взаємодії складових, які керуються принципово різними системами цінностей.

Якщо розуміти глобалізацію як формування світової капіталістичної системи, яка охоплює всі регіони і країни, змітаючи штучні бар’єри, але не ліквідуючи місцевих відмінностей, то розквіт регіоналізму не суперечить глобалізації. Але якщо розуміти її як відкритий світовий ринок, у кожному національному сегменті якого продається рівно стільки, скільки вносить дана країна до світового виробництва, а решта попиту задовольняється пропозицією, створеною деінде, то регіоналізм справді може стояти на її шляху. У такій системі регіоналізм перестав би бути своєрідним двигуном глобалізації, перетворюючись на свого роду греблю перед нею або сховок для національної самобутності й захисту слабших від сильних. Сучасний регіоналізм є скоріше локомотивом, який приводить у рух поїзд глобалізації, ніж бар’єром на її шляху. Або оборонним щитом від неї.

Глобалізація - це основна тенденція розвитку сьогоднішнього світу, його економіки і міжнародних економічних відносин. Зробити плоди глобалізації доступними максимальному числу країн - одне із завдань, що стоять перед світовим співтовариством. Глобалізація економіки - одна з закономірностей світового розвитку. Незмірно зросла порівняно з інтеграцією взаємозалежність економік різних країн. Пов'язана з формуванням економічного простору, де галузева структура, обмін інформацією та технологіями, географія розміщення продуктивних сил визначаються з урахуванням світової кон'юнктури, а економічні підйоми і спади набувають планетарні масштаби.

Зростаюча глобалізація економіки виражається в різкому збільшенні масштабів і темпів переміщення капіталів, випереджаючому зростанні міжнародної торгівлі порівняно зі зростанням ВВП, виникненням цілодобово працюють у реальному масштабі часу світових фінансових ринків. Створені за останні десятиліття інформаційні системи незмірно посилили здатність фінансового капіталу до швидкого переміщення, що містить у собі, принаймні потенційно, здатність до руйнування стійких економічних систем. Всі ці фактори мають носити Ключовий характер в формуванні сучасний Економічних стратегіях країн, що покликані забезпечити конкурентоспроможність країни в світовому економічному середовищі.

Держава реалізує інтереси, делеговані їй суспільством загалом через систему демократичного устрою чи окремими корпоративними групами через інститути легального і нелегального впливу (від впливу політичних партій та груп на коаліційному принципі – до безпосереднього „проштовхування” рішень через механізми корупції). Також нова роль держави, як суб’єкта світових економічних стратегій глобального рівня обумовлена появою і розвитком міжнародних інститутів та міжнародних відносин вцілому. Таким чином країни передали частину своїх повноважень, міжнародним організаціям, членами яких вони є і тепер ці країни вже як учасники, на рівній або ваговій-основі несуть на собі надзвичайно важливу роль у формуванні глобальних стратегій розвитку. Прикладом може слугувати «стратегія стійкого розвитку», яка була прийнята під егідою ООн.

Стратегія передбачає вирішення таких основоположних цілей:

— різке підвищення темпів економічного зростання у країнах, що розвиваються;

— забезпечення такого розвитку, який сприяв би скороченню бідності, розвитку та використанню людських ресурсів і був би екологічно безпечним та стійким;

— удосконалення міжнародної валютно-фінансової та торговельної системи;

— забезпечення стійкості та стабільності світової економіки та ефективне макроекономічне регулювання як на національному, так і на міжнародному рівнях;

— зміцнення міжнародного економічного співробітництва;

— мобілізація зусиль для вирішення проблем найменш розвинених країн.

Також Держава як суб’єкт світових стратегій в сучасних умовах є суб’єктом та об’єктом так званої стратегії глобалізації,яка в свою чергу часто сприймається як ідеологія , що нав’язується Західними розвинутими країнами та США, яка на сьогодні є безумовним світовим лідером і, очевидно, якнайповніше розкриває сутність сучасного стану глобалізації. Адже саме від неї залежить спрямованість більшості акцій планетарного масштабу. Вона користується і більшістю тих переваг, які надає глобалізація.