56. Координуючі наднаціональні інституції снд і їхня ефективність

Формування Співдружності Незалежних Держав і його вищих органів зажадало створення відповідної структури для забезпечення їх діяльності. Для більш тісної інтеграції у всіх сферах спільної діяльності, держави - учасники СНД заявили в багатьох основоположних документах, про прагнення до створення єдиного правового поля. Ця тенденція виражається у прийнятті цілого ряду договорів, програм і модельних законодавчих актів для правового регулювання відносин між країнами в різних областях. Базовим принципом інтеграції країн СНД має буті формування економічно ефективних и взаємовігідніх господарських звязків Між країнамі. СНД - це об'єднання суверенних держав з широкою сферою спільної діяльності та певної організаційної структурою. Договірну основу СНД складають Статут та багатосторонні акти (договори, угоди, рішення і т.д.), у тому числі Угоду про створення СНД від 8 грудня 1991 року (м. Мінськ), підписана між Росією, Білорусією та Україною і Протокол до цього Угоди (21 грудня 1991 р.), відповідно до якого до складу СНД увійшли Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Взаємодія країн у рамках Співдружності Незалежних Держав здійснюється через його координуючі інститути (статутні органи, виконавчі органи та органи галузевого співробітництва СНД). Угода про координаційних інститутах СНД від 21 грудня 1991 року була визначена структура Співдружності. Вищими органами СНД є Рада глав держав (СГГ.) і Рада глав урядів (РГУ), що закріплено в Статуті СНД, прийнятій 22 січня 1993 року. У вересні того ж року в Москві був заснований Рада міністрів закордонних справ (РМЗС). Ключова організаційна роль в справі формування єдиного економічного простору держав учасниць СНД відводилася створеному 21 жовтня 1994 в Москві Міждержавному економічному комітету Економічного союзу (МЕК). Статутні органи СНД:

Рада глав держав;

Рада глав урядів;

Рада міністрів закордонних справ;

Рада міністрів оборони;

Рада командувачів прикордонними військами;

Міжпарламентська Асамблея;

Економічний суд.

Виконавчі органи СНД:

Економічна рада;

Рада постійних повноважних представників держав - учасників Співдружності при статутних та інших органах Співдружності;

Виконавчий комітет.

Органи галузевого співробітництва СНД:

Антитерористичний Центр;

Міждержавний банк;

Міждержавний статистичний комітет;

Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації;

Міждержавна рада з надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;

Міждержавна рада з антимонопольної політики;

Консультативна рада з праці, міграції та соціального захисту населення;

Координаційна рада держав - учасниць СНД з інформатизації при Регіональному співдружності в галузі зв'язку;

Електроенергетична рада;

Міждержавна рада з авіації та використання повітряного простору;

Рада керівників статистичних служб держав - учасниць Співдружності;

Рада керівників митних служб держав - учасниць Співдружності; Рада глав держав (СГГ.) і Рада глав урядів (РГУ) - вищі органи СНД. Утворені 21 грудня 1991 на

Алма-Атинській зустрічі керівників держав, що утворилися після розпаду СРСР.

Рада глав держав як вищий орган Співдружності обговорює і вирішує будь-які принципові питання

Співдружності, пов'язані зі спільними інтересами держав-учасниць, а також розглядає будь-які питання в рамках зацікавлених держав-учасників без шкоди інтересам інших членів Співдружності

Рада глав держав Співдружності на своїх засіданнях приймає також рішення, що стосуються: внесення поправок до Статуту СНД;

створення нових або скасування існуючих органів Співдружності;

оптимізації структури СНД, вдосконалення діяльності органів Співдружності;

заслуховування звітів про діяльність органів СНД;

призначення (затвердження) керівників органів, віднесених до його компетенції;

делегування повноважень нижчестоящим органам;

затвердження положень про органи СНД, віднесених до його компетенції.

В Статуті СНД, прийнятому в 1993 році, вказані приоритетні напрямки економічного співробітництва :

формування спільного економічного простору на базі вільного руху товарів і факторів виробництва;

розвиток систем комунікацій;

стимулювання і захист інвестицій;

створення спільного інформаційного простору;

здійснення спільних екологічних програм ;

координація кредитно-фінансової політики;

координація соціальної політики та інш.

Передбачається також можливість скасування тарифних бар‘єрів і створення єдиної платіжної і клірінгової системи .

Однак в зв‘язку з реформуванням економік країн СНД і існуючими внутрішніми спеціфічними проблемами в кожній країні практичне втілення в життя багатьох з перерахованих напрямків співробітництва зараз є нереальним. Також кількість управлінських інститутів є надто великою, що заважає ефективному управлінні. Томуї краще залишити лише ключові інституції, які краще представлятимуть стратегічні інтереси організації.