41. Єс: мета,стратегія,принципи формування,проблеми розвитку.

Загальною метою є створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта (Екю), від 1999року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

Як і кожна інша організація, ЄС має певні цілі свого функціонування та заснована на певних принципах.

Основними найважливішими принципами є:

1. повага національних особливостей держав-членів, системи правління яких засновані на демократичних принципах;

2. повага прав людини у відповідності з Європейською Конвенцією про захист прав людини, яка була прийнята в 1950р., та конституційними традиціями, спільними для держав-членів.

Що стосується цілей, то вони наступні:

• створення спільного ринку, економічного та валютного союзу;

• сприяння всюди в співтоваристві:

- гармонійному та збалансованому розвитку економіки;

- стійкому та не інфляційному зростанню без шкоди навколишньому середовищу;

- високому рівню конвергенції економічної діяльності;

- високому рівню зайнятості і соціального захисту;

- укріпленню економічних і соціальних взаємозв'язків та солідарності держав-членів.

• діяльність включає:

- відміну мита та квот, а також інших заходів, які мають аналогічний ефект;

- спільну торгову політику;

- створення внутрішнього ринку з вільним рухом товарів, людей, послуг і капіталу;

- проведення спільної політики в галузі риболовства, сільського господарства та транспорту;

- створення режиму, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку;

- зближення законодавств країн-членів;

- проведення спільної політики в соціальній сфері, в галузі охорони навколишнього середовища та допомогу розвитку;

- укріплення економічного та соціального зв'язку;

- підвищення конкурентоспроможності промисловості країн співтовариства;

- наукові дослідження, удосконалення технологій, створення транс'європейських мереж;

- сприяння: досягненню високого рівня охорони здоров'я; забезпеченню освіти та професійної підготовки високої якості; поліпшенню захисту споживачів;

- заходи в галузі енергетики, туризму та захисту громадянського населення при надзвичайних ситуаціях.

Таким чином, в Європі було створено сильне співтовариство, основною ціллю якого було досягнення загальноєвропейського добробуту через контролювання та регулювання майже усіх сфер суспільного життя.

42. Європейський Союз, етапи формування та еволюція стратегій.

Процес створення ЄС можна поділити на певні етапи,і в залежності від того на якому інтеграційному рівні знаходились держави, змінювались і їхні стратегічні цілі.

Етапи розширення відбувалися на більш низьких етапах інтеграції: перший і другий - на стадії існування спільного ринку, за відсутності елементів політичного союзу; третій - на початку переходу до формування єдиного внутрішнього ринку, при лише поставлених цілях формування спільної зовнішньої політики; четвертий - вже після утворення єдиного внутрішнього ринку, але за відсутності економічного та валютного союзу, остаточно сформованих спільної зовнішньої політики та політики безпеки, співробітництва у сфері юстиції і внутрішніх справ. Новий, п'ятий етап розширення - це розширення, що відбувається безпосередньо на стадії завершення формування економічного та валютного союзу, значного прогресу на шляху формування політичного союзу, поглиблення співпраці у сфері безпеки. І це робить питання такого розширення особливо складним - як у політичному, економічному, так і в правовому та процедурному аспектах.

До нового етапу розширення ЄС підійшов, перебуваючи фактично на завершальній стадії економічної інтеграції - створення економічного та валютного союзу, а також значною мірою здійснивши цілі політичного союзу. Такий результат був досягнутий протягом понад 50 років, через складний і поступовий процес інтеграції, формування правової бази та механізмів співпраці. Країни, що приєднувалися до ЄС на попередніх чотирьох етапах його розширення, входили до об'єднання на проміжних етапах розвитку Союзу й могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної структури. Вступ нових членів здійснювався через компроміси при зустрічних корективах з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на новому етапі розширення.

У 1993 набрала чинності Угода про ЄС. Відпов. до цієї Угоди засновується політ. і еко­н. союз, який означає проведення спільної екон. і зовн. пол-ки, а також пол-ки в галузі безпеки і співро­б-ва у соц. сфері. Крім того, запроваджується єдине європ. громадянство, підвищується роль Європ. парламенту, розширюються повноваження органів ЄС. Положен­ня Маастр. угоди були розвинуті й доповнені Амстерд. одноіменною угодою (1997). Доповнення стосувалися питань принципів демократії, прав людини, соц. пол-ки, міждерж. співроб-ва в сфері внутр. справ і юсти­ції, бор-би із злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, коруп­цією, расизмом.Було прийнято зміст конституції, яку потрібно ратифікувати всім країнам-членам.

У 2004 до ЄС вступили: Есто­нія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. Цілі:— утворення тісного союзу народів Європи;— сприяння збаланс. та довгостр. екон. прогресу, завдяки створенню простору без внутр. кордонів;— посилення екон. та соц. співроб-ва;— утворення екон. та вал. союзу і створення в перспективі єдиної валюти; утвердження власної ідентичності в міжн. сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн. пол-ки і пол-ки в сфері безпеки, а в перспективі — спільної оборонної пол-ки;—розвиток співроб-ва у сфері юстиції та внутр. справ;—збереження та примноження спільних надбань.

Вступ Румунії та Болгарії в 2007 році. З 2005р. почалися переговори про вступ Турції.Наступна країна Хорватія.