34. Економічні аспекти цивілізаційної поведінки по лінії Схід-Захід.

Стосовно інших цивілізацій Захід знаходиться зараз на вершині своєї могутності. Друга наддержава - у минулому його опонент, зникла з політичної карти світу. Військовий конфлікт між західними країнами немислимий, військова міць Заходу не має рівних. Якщо не вважати Японії, у Заходу немає економічних суперників. Він очолює в політичній сфері, у сфері безпеки, а разом з Японією - і в сфері економіки. Світові політичні проблеми і проблеми безпеки ефективно дозволяються під керівництвом США, Великобританії і Франції, світові економічні проблеми - під керівництвом США, Німеччині і Японії. Усі ці країни мають самі тісні відносини один з одним, не допускаючи у своє коло країни поменше, майже всі країни незахідного світу.

35. Економічні інтереси і міжнародні стратегії економічного розвитку.

Загалом економічні інтереси поділяються на:

- Комунітарні Це інтереси спільнот. Вони завжди вступають у суперечність з інтересами зовнішнього середовища і дуже часто з інтересами самих підсуб’єктів. Комуні тарний національний інтерес полягає у формуванні соціально-економічної конкурентоспроможності країни. А комунітарний інтерес спільноти – у конкурентоспроможності всієї групи країн.

- Індивідуальні. Це приватні інтереси господарських суб’єктів, що характеризуються продуктивністю та успішністю.

Надзвичайно важливо є сформувати таку стратегію, яка узгоджує національні та індивідуальні інтереси.

Стратегія економічного розвитку (економічна стратегія) країни являє собою економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку. Економічна стратегія – це довгострокові, найпринциповіші, найважливіші установки, плани, наміри уряду стосовно виробництва, надходжень і витрат бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту. Міжнародна стратегія економічного розвитку є принциповою, концептуальною, вимірною економічною політикою, яка визначає поведінку суб’єктів міжнародної економічної системи у глобальному середовищі і водночас політику двосторонніх і багатосторонніх економічних стосунків та взаємовідносин суб’єктів міжнародної економічної діяльності.

Ці стратегії одночасно підпорядковуються глобальним реаліям і потребам національних та регіональних економік. В них відбиваються стратегічні напрямки та мета розвитку.

36. Економічні реформи в Китаї: цивілізаційний контекст успіху.

Сучасні економічні стратегії Китаю беруть початок у 1978 р., коли було проголошено курс на економічну реформу, в основу якої покладалися перебудова відносин власності й формування соціалістичного ринку. Реформа здійснюватиметься у 3 етапи: до 2000 р. – збільшення валової продукції промисловості і с/г в 4 рази, забезпечення досягнення середнього достатку життя народу, до 2021 року – підняти Китай до рівня середньо розвиненої країни, до 2049 року – перетворення Китаю на високорозвинену державу.

Реформування розпочалося у 80 – х рр.. зі сфери с/г, з аграрних відносин – комуни ліквідувалися, зем.ділянки(0,4 га на господарство) передавалися селянам у довго строк.аренду на правах сімейного підряду. Селянам було надано право займатися підсобним промислом, продавати надлишки продукції на ринках. 1983р. – розпуск виробничих бригад, що діяли в комунах, завершено перехід селян до одноосібного господарювання, наприкінці року вже 94% усіх селянських дворів працювали за формою сімейного підряду. 1985р. – уряд почав відмовлятися від жорстоко регламентування цінової політики в аграрному секторі. 1997р. – прийнято «Закон про волосні й селищні підприємства», який встановлював права сільських промислових підприємців, передбачав необхідність раціонального планування, регулювання і контролю з боку держави щодо цих підприємств. Згодом у с/г були створені приватні підприємства, що залучали найману робочу силу. 1984р. – постанова «Про реформу господарської системи» передбачала розшир господарської самостійності підприємства, скорочення сфери директивного планування, перехід до торгівлі засобами виробництва. Рефінансуванню підлягала також система цін, праці, ЗП. Було проголошено про доцільність використання різноманітних форм власності – державна, колективна та приватна. 1988р. – «Закон про промислове підприємництво загальнонародної власності», в якому визначалися права й обов»язки державних підприємств, контроль за діяльністю державного підприємства здійснювався первинною ланкою комуністичної партії. Реформуванню підлягала також кредитно-фінансова сфера. Передбачалося, що Національний банк Китаю стане дійсно центральним банком країни.

Введення п»ти річок приносить великий успіх. Темп зростання ВВП за 5-річку 1981-1985 був одним з найбільших за всю історію післявоєнного Китаю (13,2%).

У другій половині 90-х рр.. головну увагу приділяли реформуванню державного сектора економіки.

1979-2000 рр. щорічний приріст промислової продукції зростав у середньому на 11,6%. Виробництво електроенергії зросло у 5,8 рази, сталі-у 4,8 рази, цементу – у 9,8 рази, автомобілебудування – у 15,7 рази. Китай посів перше місце у світі за виробництвом сталі, вугілля, цементу, хімічних добрив, телевізорів, синтетичних волокон. Головним фактором економічного піднесення в перші роки нового тисячоліття стали експорт та іноземні інвестиції. Так, у 2003 році імпорт зріс на 32% і дав 40% приросту ВВП, більше половини експорту припадало на підприємництво з участю іноземного капіталу. Золотовалютні резерви за рік зросли більше як на 40% й становили в 2003 році 4000млрд.дол.

2004 рік в конституцію було введено поправку про недоторканність «законно нажитої» приватної власності громадян КНР. Жовтень 2003 р. третій пленум ЦК КПК – були визначені такі орієнтири стратегії в галузі економіки:1).реформа конституції на підтримку плюралізму форм власності, 2).зміцнення влади закону й створення всіх справедливих умов старту в економіці, 3).розвиток самоврядування на селі.

У 2010 році Китай мав другу за величиною економіку світу, був найбільшим експортером товарів, другим за величиною імпортером товарів та другим за величиною одержувачем прямих іноземних інвестицій (ПІІ), і найбільшим власником валютних резервів. Це можна побачити на Рис. 1, як саме відобразилося прийняття реформ на економічному зростанні Китаю, як саме зростав ВВП в період після прийнятих реформ.

ВВП Китаю в 2010 році була Intelligence Unit (EIU) в 5,8 трильйона доларів, що трохи вище, ніж у Японії і близько 40% обсягу ВВП на душу населення США.