31. Економічний глобалізм і економічний антиглобалізм у геостратегічному контексті.

Найбільш загальну модель сучасного світу можна уявити як конкурентне поле націй-держав, наддержав (на сьогодні це тільки США), міжнародних організацій або союзів держав, які є „полюсами впливу” (ООН, ЄС, НАТО, СОТ, МВФ, Арабський світ, Азійський полюс тощо), транснаціональних корпорацій – ТНК (їх близько 500, причому половина їх центрів – у США) та, світової промислово-фінансової еліти. Загальні об’єктивні вектори розвитку людства – інтеґрація та диференціація окремих його економічних, політичних, культурницьких та ін. складників. Процес інтеграції сьогодні протікає шляхом глобалізації.

Глобалізм розглядається сьогодні як система абсолютної економічної і політичної влади глобальної еліти та її транснаціональних корпорацій (ТНК), які вийшли з-під контролю націй-держав свого походження і базування та оперують фінансовими потоками більшими ніж сукупний бюджет десятків країн. Вперше концепцію глобалізму виклав З.Бжезинський у 1968 році. Глобалізм як новий світовий суспільно-політичний лад включатиме систему глобального планування і перерозподілу світових ресурсів. Глобалізм – це в першу чергу глобальний ринок, глобальна світова корпоративна імперія, це новий світопорядок, в якому роль націй-держав в економічному, політичному, соціальному, культурному плані зводиться до мінімуму, а особистість активно трансформується в нових умовах.

Антиглобалізм — загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються.

Антиглобалізм включає багато окремих рухів. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.

В Україні антиглобалістичний рух тільки набирає свого оберту.

32. Економічний націоналізм – стратегія захисту національних економік в умовах глобалізації.

Економічний націоналізм — термін, що використовується для опису політики, які підкреслюють внутрішній контроль над формуванням економіки, праці і капіталу, навіть, якщо це вимагає введення тарифів та інших обмежень на пересування робочої сили, товарів і капіталу. Він виступає проти глобалізації в багатьох випадках, або, принаймні, це питання переваги необмеженої вільної торгівлі. Економічний націоналізм може включати в себе такі доктрини як протекціонізм й імпортозаміщення.

Основні економічні положення економічного націоналізму за Лістом

Фінанси. Фінансова політика перебуває під контролем держави, регулюється її законами, але не підпорядковується державним установам. Збереження контролю національного капіталу над банківською системою.

Торгівля. Вільне існування внутрішнього ринку. Державне управління торгівлі в міждержавних угодах. Кожна держава захищає своїх виробників через політику протекціонізму з метою їх розвитку. Після підйому галузі промисловості - повернення до вільної торгівлі.

Важливим інструментом у процесі становлення народного господарства нації стає політика протекціонізму (обмеження надходження до країни імпортних товарів шляхом введення високого ввізного мита), а також стимулювання розвитку транспорту і технічних знань. Проте не слід думати, що Ф. Ліст був противником свободи зовнішньої торгівлі, після повного підйому промисловості він пропонував знову до неї повернутися.

Промисловість. Державна підтримка власного виробника та стратегічно -важливих галузей промисловості. Державний контроль над ними.

Продуктивні сили в розумінні Ліста – всі джерела багатства нації. Держава повинна піклуватися про їх розвиток, а не про миттєву вигоду.

У перспективі вкрай вигідно розвивати ті галузі, де сьогодні витрати поки що вищі, ніж за кордоном. Розвивати, інвестувати – ось єдина дорога зниження витрат на перспективу. “Цю втрату належить сприймати лише як ціну за промислове виховання нації”. Точно сформульована мета – промислове виховання нації, подолання відсталості. Воно має свою ціну, але вкладення в нього приносять величезний прибуток у перспективі.

Сільське господарство. Опора с/г - це середнє фермерське господарство. Їм надається право володіти засобами виробництва та самостійно розпоряджатися результатами своєї праці. Їхня діяльність не має наносити шкоди національному господарству. Рівень та масштаби конкуренції зводяться до мінімуму кооперативними спілками.

Роль держави. Держава – основний інструмент для досягнення економічного добробуту нації та народів, які проживають на її теренах. Через це держава є цінністю для її населення. Держава – окремий гравець у господарській системі поруч з іншими її суб’єктами.

Саме державна влада покликана координувати, спрямовувати розвиток і функціонування всіх ланок народного господарства, роблячи акцент на національних інтересах. Її основною метою має стати розвиток продуктивних сил. Важливу роль при цьому грає, на думку Ф. Ліста, промислове виховання нації, покликане створювати умови для підйому продуктивних сил. Його суттю є ігнорування особистих, суто егоїстичних інтересів індивідів для порятунку і збереження нації. Ціле покоління нації має і може жертвувати своїм добробутом, для того, щоб продуктивні сили країни розвивалися швидше й ефективніше. При цьому перевагу мають отримувати такі галузі виробництва, які в поточний період не можуть витримати конкуренції з відповідними закордонними галузями.

За Фрідріхом Лістом, держава повинна інвестувати в науку, освіту та транспортну систему, які виступають головними рушіями розвитку та модернізації нації й країни.

Основна економічна мета. Економічний розвиток нації як частини світової спільноти. Класовість не заперечується, як у марксизмі, але і не допускається безконтрольна експлуатація робітників буржуазією (власниками капіталу). Добробут окремої людини прямо залежить від добробуту нації.

Приватна власність. Не є священною, але сприймається як необхідність. Приватна власність надається представникам нації з метою збільшення особистого та суспільного добробуту.

33. Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.

В сучасному світі відносини між країнами різних цивілізацій близькими бути не можуть, вони носять антагоністичний характер. На мікрорівні – демаркаційні лінії не поділяють іслам та його сусідів з їх православною, індустріальною, індуістською, африканською та західно – християнською традицією. На макрорівні – це Захід та «всі інші» - конфлікти між мусульманськими та азіатськими суспільствами та Заходом. Загрозливі зіткнення можуть виникнути і при сполученні західної зверхності, ісламського нетерпіння та китайської настирливості.

В світі, який формується сьогодні, держави та «групіровки», що відносяться до 2 різних цивілізацій можуть створювати тимчасові тактичні альянси та коаліції для просування своїх інтересів проти інтересів груп, що представляють третю цивілізацію або для досягнення спільних цілей.

Між цивілізаційний конфлікт може мати 2 форми :

1). Конфлікти на демокраційній лінії – найчастіше між мусульманським і не мусульманським світом,

2). Конфлікти між ведучими державами, що відносяться до різних цивілізацій. Перед таким конфліктом постають такі проблеми впливу на формування глобальної економіки та діяльність МЕО, військової та економічної могутності, проблема людей, цінностей та культури, територіальні проблеми.

В суперництві один з одним кожна країна намагається згуртувати навколо себе всіх представників своєї цивілізації, спертися на підтримку держав, що відносяться до третіх цивілізацій. Іноді військові конфлікти виникають між ведучими державами, як це відбувається на Близькому Сході та на субконтиненті, де вони мають спільну мету. Причинами військових конфліктів держав є підтримка «родинних» держав або в результаті зміни глобального балансу сил між цивілізаціями.