27. «Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).

За своїми цивілізаційними ресурсами ці країни близькі до Японії і довгий час вони йшли по шляху свого регіонального лідера, використовуючи приблизно схожий цивілізаційний потенціал. Ці країни поділяються на 2 групи : 1). Гонконг, Сінгапур, Тайвань, 2). Респ. Корея, Тайланд, Малазія, Індонезія, Філіппіни, В»єнам, Лаос («азіатські тигри»). Останні стали жертвами великої кризи 1997-1998рр.

Економ.моделі країн Пд. – Сх.. Азії дуже ефект.використовували цивілізаційні ресурси своїх країн. Серед них найбільш важливими виявились : повага та безумовне підкорення населення державі, велике осердя та працелюбство(буддійська етика), командний дух та почуття ліктя, тісні кланові зв»язки. Також для них є характерним партнерство держави і бізнесу. Держава визначає пріоритети розвитку і, використовуючи систему пільгових кредитів та зовнішньоекономічних преференцій, підтримує пріоритетні на даному етапі галузі. Пд. – Сх.. –Азіатська модель відрізняється експортною орієнтацією. Доля експорту у ВВП в Індонезії перед кризою 22%, Філіппіни – 24,4%, Пд. Корея – 26,8%, Таїланд – 30,2%, Малайзія – 78,8%, Сінгапур – 132,2%. Також характерною рисою економічної моделі цих країн є висока норма збереження населення, яка розширює інвестиційні можливості країни та заважає росту вн.ринку. Економіка країн Пд. – Сх.. Азії в 90 – х рр. перенасичена заруб.інвестицями.

В 2000 році існують сприятливі умови для забезпечення стабільного росту азіатської економіки : стабілізація політ.ситуації, поновлення впевненості споживачів (розширення вн.попиту, сприяння експотру продукції, поглиблення екон.реформ за рахунок завершення фін.кризи, реструктуризації фін.системи і економіки, реформування структури вир-ва, укріплення господарського управління, боротьби проти корупції та бюрократизму.

Після фін.кризи в Республіці Корея перейшли від підтримки великих корпорацій до середніх і малих підприємств. Уряд Сінгапуру почав вкладати капітал у розвиток інтелектуальних галузей. Індонезія вирішила відкрити фін.сферу і роздрібну торгівлю, відмінила обмеження по відношенню до іноземців на володіння контрольним пакетом акцій та інвестицій. Таїланд збільшив асигнування на освіту.

28. Еволюція світового ринкового господарства і міжнародних стратегій економічного розвитку.

Світове госп— сукуп нац-х ек-к, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

Періодизацію можна здійснити за різними критеріями. Загальноприйнятною є:

1.Великі географ. відкриття XV-XVI ст. до промисл. революції XVIII-XIX ст.

2. пром. революція

3.кінець XIX - поч. XX ст. 60 рр. (деколонізація)

4.60-ті рр - нинішній час - глобалізація.

1 етап - стихійно-натур. гос.ва (стих. ринкового) - епоха утилітаризму, індивідуалізму, індивідуумоцентризму.

2 етап - етап збагачення за рах ек методів - етап експансії XV-XVI ст., колон. війни, утворюються світ. імперії, які визнач. світ стратегії.

3 етап - зародження капіталу, колон. війни нової якості, рух товарів доповнюється рухом капіталу, ек завоювання світу.

4 етап - етап монополізації і формування ТНК, змінюється якість ек завоювання світу.

5 етап - поділ світу на полярні системи.

6 етап - 60-ті рр. - розпад колоніальної системи - вивільнення цивіліз. с.ми цінностей, нац оформлення ментально-поведінк. мотивацій. Особливо загострюється нац. самоідентифікація - розпад кол. с.ми у повоєнний період.

7 етап - виникнення і становлення МО, покликаних урегулювати світ. ек процеси та формув. світ. стратегії ек розвитку.

8 етап - глобалізація і глобальні стратегії.

Стратегія уніфікації світ. ек простору - принцип лібералізації зовн.-ек. зв’язків, розвитку процесів транснаціоналізації; втрач.ся колишня роль світ. орг.цій, їх роль і функції відходять до країн Великої сімки. Основою суч. геоек. та геополіт. стратегій є глобалізація, заснована на лібералізмі. Глобалізація набуває рис транснаціоналізації, а світ. ек стратегії носіть характер однонаправлений і мають на меті підпорядкування світ ек-ки.