22. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.

Класифікація глобальних проблем.

1. Політичні і соціально-економічні проблеми (збереження світу і запобігання ядерній війні, обмеження гонки озброєнь і роззброєння, стійкість розвитку світової спільноти).

2. Проблеми, повязані з природньо-економічним розвитком (екологічна, енергетична, сировинна, продовольча,проблема збереження клімату, проблеми Світового океану).

3. Соціальні проблеми (міжнаціональні конфлікти, проблеми демографії, питання культури, освіти і охорон здоровя).

4. Змішані проблеми, виникнення і невирішенність яких таїть загрозу масової загибелі людей (військові і регіональні конфлікти, злочинність, техногенні катастрофи, стихійне лихо).

5. Наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування).

Чисто соціальних і суто соціо-природних глобальних проблем немає. Всі вони висловлюють ті чи інші сторони єдиного процесу соціо природного розвитку. Характерною рисою глобальних проблем сучасності, є те, що вони, виникнувши з соціальних причин, ведуть до наслідків більш, ніж соціальним, зачіпають біологічні та фізичні основи існування людини.

Спроби вирішити їх порушувались на багатьох державних та громадських рівнях. Такі ініціативи, як наприклад, “Порядок денний на ХХІ століття”, підтвердили ефективність заходів для досягнення консенсусу щодо змін на місцевому рівні. Проте внаслідок труднощів у зміні традиційної політики, лінії поведінки та в узгодженні спільних методів аналізу інформації ці зусилля не призвели до бажаного успіху. Урегулювання цих нестійких тенденцій та визначення мети сталого розвитку вимагають: невідкладної дії; зваженого, далекоглядного політичного керівництва; нового підходу до розробки політичних заходів; широкої участі в цьому процесі усіх суб’єктів Союзу; міжнародної відповідальності.

Щоб задовольнити ці вимоги, Комісія пропонує ЄС запровадити стратегію, що складається з трьох частин:

1.Пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення ефективності політики щодо здійснення сталого розвитку. Це означає забезпечення різних політичних курсів на зміцнення кожного з них, а не прямування в протилежних напрямках.

2.Основні завдання та специфічні заходи на рівні ЄС, призначені для вирішення найскладніших питань сталого розвитку в Європі.

3. Етапи впровадження стратегії та спостереження за її розвитком.

23. Горизонтальний та вертикальний зрізи цивілізаційних процесів і варіативність світових стратегій.

Після епохи варварства виникла цивілізація, яка пройшла ряд історичних етапів. Класифікація їх може здійснюватися у горизонтальному і вертикальному зрізах.

Горизонтальний зріз характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом типів одиничних і особливих локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в істо-рично визначені відрізки часу. Такими цивілізаціями були давньогрецька, давньоримська, візантійська, азіатських народів, англійська і північногерманська, інків тощо. Кожній з них властиві неповторність, унікальність і соціально-історична особливість.

Вертикальний зріз, навпаки, характеризує розвиток цивілізації у широкому розумінні цього поняття. Він відбиває історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого - більш високого. Цьому розвиткові притаманна загальна логіка суспільно-історичного прогресу людства, що відбувається у всесвітньому масштабі.

Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що зумовлюють якісні зрушення в розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.

Всього виділ. 3 стадії розвитку цивіліз., яким відповд. 3 типи ек. розв.:

1. аграрний (доіндустріальний)

2. індустріальний

3. постіндустріальний (інформаційний)

На аграрній стадії залишилось небагато країн, переважна частка яких розміщена в Африці та в Азії. Варіацій при розробці стратегій у таких країнах обмаль, оскільки поле для їх опробувань дуже вузьке. Вони є постачальниками с/г продукції; часто монокультурні, висока залежність від коливань ринкової кон’юнктури, а це порушує стратегічні наміри уряду. Статегії: автаркії, економічної залежності, наздоганяючого розвитку тощо.

Індустріальний тип економіки стає пануючим у перш.пол. ХХ ст. Індустріал. – гол. мета стратегії соц. країн. Переважаючу роль в ек. продовж відігравати електроенергетика та металургія, швидкими темпами нарощ. хім. промисл, верстатобудування, авто- і авіопромисл. З 2 пол. ХХ ст. – суттєва трансформ. стр-ри промисл., вона стає більш наукоємною. Поширюються такі галузі як атомна енергетика, електроніка, авіакосм. техніка тощо. Варіативність стартегії: трансформації, наздоганяючого розвитку, експансії та ін.

З останньої чверті ХХ ст в стр-рі ек. розвинутих країн відбув. зрушення, які свідчать про перехід цієї групи країн до вищої, постіндустріальної, стадії ек. розв. Зростає роль сфери послуг, яка дає більше половини ВВП і охопл. переважну частину зайнятих. Постіндустр. тип ек. грунт. на економному використ. ресурсів, на задовол. нематер. потреб людей. На цій стадії ек. еволюції перебувають поки що високорозвинуті країни, які контрол. світовий інформ. простір і потоки капіталу. Варіативність стратегії: стратегії відкритості, стратегії експансії, стратегії інноватора, технолог. лідера.