
- •Методичні рекомендації для практичних та семінарських занять
- •Методичні рекомендації
- •Плани практичних занять
- •Тема № 2. Джерела трудового права України Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 3. Основні принципи трудового права України Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Модуль 2 Індивідуальне трудове право України
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 5. Суб’єкти трудового права України Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Модуль 3 Колективне трудове право України
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 9. Трудові колективи та їх повноваження Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани праткичних занять
- •Тема № 12. Робочий час і час відпочинку Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 14. Трудова дисципліна Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 16. Охорона праці. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил з охорони праці Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Тема № 18. Міжнародно-правове регулювання праці Методичні вказівки
- •Плани практичних занять
- •Навчально-методичні матеріали Основна література
- •Нормативні акти
- •Додаткова література
Плани практичних занять
Поняття і зміст охорони праці по трудовому праву, її правове регулювання.
Організація охорони праці на підприємстві.
Організаційно-правові форми забезпечення охорони праці: фінансування охорони праці; медичні огляди працівників; інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії; забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту.
Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних і шкідливих роботах.
Охорона праці жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю.
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов'язаних з виробництвом.
Органи нагляду і контролю за охороною праці, їх повноваження. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
Література: [1.1. – 1.8., 1.10. – 1.12., 1.16., 1.22.; 2.3. – 2.5, 2.12. 2.21., 2.23.; 3.13.]
Тема № 17. Індивідуальні трудові спори та порядок їх вирішення
Методичні вказівки
Розкриваючи зміст цієї теми, студентам необхідно з'ясувати поняття трудових спорів, причини їх виникнення. Трудові спори — це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону України "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").
Студенти повинні знати види трудових спорів та 'їх класифікацію: по суб'єктах; змісту; характеру і порядку розгляду (підвідомчості). По суб'єктах відрізняють індивідуальні та колективні трудові спори. Якщо суб'єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і власник підприємства (уповноважений ним орган), то суб'єктами колективних трудових спорів є:
• на виробничому рівні — наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;
• на галузевому, територіальному рівнях — наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
• на національному рівні — наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.
За характером індивідуальні трудові спори поділяються на спори про застосування норм трудового законодавства, а також спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці. Наприклад, спори про поновлення на роботі, про зняття накладеного дисциплінарного стягнення, про стягнення заробітної плати належать до спорів про застосування чинного законодавства про працю. Спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, як правило, носять колективний характер і тому є колективними трудовими спорами. Разом з тим мають місце й індивідуальні спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, наприклад про присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові.
Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення. Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачені два способи вирішення:
1) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії по трудових спорах, а у разі незгоди працівника або власника з рішенням КТС — в судовому порядку;
2) безпосередньо в районному (міському) суді.
Потрібно проаналізувати поняття підвідомчості трудових спорів, а у зв'язку з цим — зміст ст. 222, 224, 232 КЗпП України, оскільки підвідомчість визначається колом індивідуальних трудових спорів, які має право розглядати відповідний юрисдикційний орган. Разом з тим необхідно враховувати, що підвідомчість трудових спорів і компетенція органів, що їх розглядає, поняття не ідентичні.
Студентам необхідно ретельно вивчити порядок розгляду індивідуальних трудових спорів. При цьому обов'язково проаналізувати положення Конституції України про способи захисту прав і свобод людини і громадянина, показати, які зміни сталися в порядку вирішення індивідуальних трудових спорів у зв'язку з прийняттям нової Конституції. Потрібно врахувати, що передбачений главою XV КЗпП України порядок вирішення індивідуальних трудових спорів поширюється на спори з питань застосування трудового законодавства. У вказаному розділі відсутня норма про порядок вирішення індивідуальних трудових спорів про встановлення або зміну умов праці.
Студенти повинні знати порядок організації КТС, строк звернення до неї, порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС, оскарження її рішень. Потрібно знати, що у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення КТС, воно підлягає примусовому виконанню (ст. 230 КЗпП).
Відповідаючи на питання про розгляд трудових спорів у суді, потрібно з'ясувати, хто і в які строки може звернутися до суду з позовною заявою (ст. 233, 234 КЗпП України), як вирішуються справи про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ст. 235), в яких випадках оплачується вимушений прогул, задовольняються грошові вимоги, покладається матеріальна відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Для цього необхідно вивчити відповідні статті глави XV КЗпП України.
Студентам необхідно знати, в яких випадках допускається поворот виконання рішення суду по трудових спорах (ст. 239 КЗпП, ст. 420, 422 ЦПК України).