3. Поняття і зміст права інтелектуальної власності

Зміст права інтелектуальної власності – суб’єктивні немайнові права та виключні майнові.

особисті (немайнові) права	виключні (майнові) права
	право володіння	право користування	право розпорядження
Права авторства Право на ім’я Право на захист репутації	Титуальне володіння	виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;	Добровільне розпорядження Примусове розпорядження

4. Система законодавства України про охорону інтелектуальної власності

Система законодавства України про охорону інтелектуальної власності – це: сукупність джерел права, які регулюють відносини ІВ.

Тема 3. Система охорони інтелектуальної власності в україні

1. Управління інтелектуальною власністю в Україні: загальні положення

Управління інтелектуальною власністю – це комплекс заходів, спрямований

На отримання кінцевого результату – прибутку або іншої користі через створення та використання об’єктів права ІВ у всіх галузях економіки.

Ознаки державного управління інтелектуальною власністю:

• загальнодержавний характер;

• підзаконний характер;

• юридично-владний, розпорядчий характер;

• організаційний зміст;

• цілеспрямованість, активний характер;

• постійна основа, безперервність.

Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями державного управління. Функції державного управління – це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави.

Практичне значення функції державного управління полягає в наданні певної спрямованості розвитку відносин інтелектуальної власності, на впорядкування яких спрямоване державне управління.

Кожен суб’єкт державного управління (орган чи посадова особа) наділений відповідною компетенцією, яка дає йому можливість вибирати у конкретних ситуаціях той чи інший варіант поведінки, варіант конкретних дій – форм державного управління.

Форма державного управління інтелектуальною власністю – держава виконує завдання щодо забезпечення правової охорони об’єктів ІВ та захисту суб’єктивних прав власників об’єктів ІВ

Для досягнення певної мети і встановлення змісту управлінської діяльності у сфері ІВ застосовуються методи державного управління, які закріплені у конкретних нормативно-правових актах.

Методи державного управління у сфері ІВ – це способи, прийоми і засоби цілеспрямованого впливу органів управління ІВ на свідомість, волю і поведінку громадян.

Переконання – це система методів правового і не правового характеру, яка здійснюється державними й недержавними органами, й виявляється у застосування виховних, заохочувальних, роз’яснювальних заходів.

Заохочення – це своєрідний метод позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї трудової функції.

Примус – це додатковий метод державного управління, психологічний або фізичний вплив державних органів з метою змусити певних осіб виконувати принципи правових норм.

Правовий акт управління у сфері ІВ – це документ, що регулює питання пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

Ознаки актів управління:

1. Підзаконність, правовий акт повинен видаватися компетентним суб’єктом державного управління.

2.офіційність, акт видається від імені органу держави, повноваження якого закріплені КУ.

3.загальнообовязковість – акт зобов’язання виконувати всі юридичні і фізичні особи.

4.компетентність –акт має прийматися відповідно характеру та обсягу компетенції органу.

5.односторонність виявлення.

6.упорядкувальний вплив на суспільні відносини.

7.належна оформленість – юридична форма акту.

8.юридичне значення

Філія «Укр.центр інноватики та патентно-інформаційних послуг»