3. Ціна кредиту

Процентний дохід та прирівняні до них комісійні за кредита­ми повинні нараховуватися на кожну звітну дату, але не рідше ніж 1 раз на місяць.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності:

МНД = (%В + Мпр) * (n / 360) = (Д — В) / Кз, де

%В — процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр — мінімальна норма прибутку від кредитних операцій, %;

Д — мінімально припустимий доход за позичкою як сума про­центних і комісійних платежів, грн.;

В — операційні витрати банку з оформлення та обслуговуван­ня кредиту, гр. од.;

n — термін кредитування, дні;

Кз — основні сума кредиту плюс відповідна сума обов’язкового резерву на відповідних коррахунках банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за креди­том (Rо):

Rо = Д / К * 360 / n, де

Д — мінімально припустимий доход за позичкою як сума про­центних і комісійних платежів;

К — основна сума кредиту;

п — термін кредитування.

Комерційні банки можуть використовують різні методи на­рахування процентів за кредитами:

• метод простої процентної ставки (метод рівних плате­жів), згідно з яким сума всіх майбутніх доходів лінійно розподіляється протягом періоду дії кредитної угоди.

Щорічна сума нарахувань:

S = Р*r /100, де

Р — сума кредиту;

r — річна процента ставка.

Через n років загальна сума кредиту з процентами:

S =	Р+P * r * n	або S = P (1 +	R * n	)
	100		100

• метод фактичної процентної ставки (актуарний метод), або складного процента, згідно з яким береться до уваги фактор часу, в результаті чого абсолютна сума доходу, що нараховується у ближчий період, менша за абсолютну суму доходу, що нараховується в пізніший період. Якщо після першого року майбутня вартість позики:

S = Р * (1 + r /100),

то за наступний рік процент нараховується вже від цієї суми, і величина боргу дорівнюватиме

S = Р * (1 + r /100) * (1 + r /100)= Р * (1 + r /100)²

Через n років загальна сума позик з відсотками:

Р * (1 + r /100)ⁿ.

В математиці фінансів виявлена така залежність: річний про­цент нарахувань зростає із збільшенням числа інтервалів стяг­нення, на які поділяється рік (щорічно, щоквартально, щомісяч­но, щотижня, щоденно); одночасно інтенсивність зростання процентних ставок сповільнюється (в міру збільшення кількості інтервалів).

В установах банків нарахування процентів здійснюється з використанням процентних чисел — сума залишків заборго­ваності за позичкою за той період, за який проводиться нара­хування відсотків. Залишки за неробочі дні беруться в тій же сумі, що й за попередній день. Одержувана сума залишків перемножується на відповідну частину процентної ставки (1/12 від річної при відрахуванні залишків за місяць, 1/4 від річної — за квартал).

Для нарахування процентів розмір процентної ставки, передбачений кредитним договором, ділиться на фактичну кількість днів періоду, за який нараховується процент.

Відомі й інші види нарахування процентів:

Модель ставки «цінового лідерства» (ставка прайм-рейт)

— ставка, за якою банки надають короткострокові позики вели­ким корпоративним фірмам з досконалою фінансовою репутаці­єю. Це найнижчі ставки, оскільки ризики і витрати на аналіз кре­дитоспроможності позичальника найменші. Це тверда ставка, може змінюватися лише раз на місяць, оголошувана, більшою мірою залежить від кон’юнктури кредитного рикну.

На її основі встановлюється фактичний процент, що дорівнює ставці «прайм-рейт» плюс премія за ризик невиконання зобов’язань, що сплачуються не першокласними позичальниками, та премія за ризик, що виплачується позичальниками довгострокових кредитів. Процента ставка за кредитом, що нижче ставки «прайм-рейт» до­рівнює сумі витрат на залучення коштів і надбавок для покриття ризику й отримання прибутку.

Модель «вартість плюс» — облік вартості залучених банком коштів і його операційних витрат, пов’язаних з цим. Ставка за кредитом — це сума таких компонентів:

1. вартість для банку депозитів з метою кредитування;

2. банківські операційні витрати, у т.ч. заробітна плата спів­робітників кредитного відділу, вартість обладнання, необхідного для надання кредиту і контролю його повернення;

3. маржа (компенсація банку) за рівень ризику невиконання зобов'язань;

4. очікуваний прибуток за кожним кредитом.

Кожен із вказаних компонентів може бути виражений у формі процента відносно суми кредиту. Недолік даної моделі полягає у тому, що банк точно повинен знати свої витрати і може встанов­лювати ставку без врахування фактора конкуренції з боку інших кредиторів.

Модель максимальної процентної ставки «КЕП» — пого­джена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку.

Модель надбавки — встановлений процент надбавки, який не може бути більшим за раніше визначений, наприклад 5 % до ставки «прайм-рейт».

Повернення позичальником нарахованих процентних сум за кредитами може відбуватися у два способи:

1) якщо рахунок позичальника є в цьому банку:

• розпорядженням (меморіальним ордером);

• платіжним дорученням;

2) якщо рахунок позичальника є в іншому банку:

• платіжною вимогою-дорученням;

• інкасовим дорученням.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначте сутність кредиту

2. Охарактеризуйте обов’язкові принципи і види кре­дитування

3. Які існують вимоги щодо позичальника у разі від­криття йому позичкового рахунку та укладення кредитної угоди?

4. З’ясуйте порядок кредитування та контролю за наданою позичкою

5. Які методи попередження та мінімізації кредитних ризиків ви знаєте?

6. Проаналізуйте основні форми матеріального і нематеріального забезпечення кредитів

7. Що таке мінімальна норма доходності?

8. Назвіть та охарактеризуйте основні види кредитів

9. Розкрийте особливості надання та повернення споживчого кредиту

10. Розкрийте особливості іпотеки

11. Охарактеризуйте лізингові операції комерційних банків

12. У чому особливість консорціумних кредитів?

13. Що впливає на процентну ставку комерційного банку за кредитами?

14. Які способи і моделі нарахування процентів за кре­дитами використовують банки?

Додаток 1

Цілі отримання кредиту різними суб’єктами кредитування

Додаток 2

Загальна схема проведення лізингових операцій

1 - отримання заявки від лізингоодержувача;

2 - підготовка висновку про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингового проекту;

3 - направлення постачальникові заказу;

4 - отримання позики для проведення лізингової угоди;

5 - заключення договору купівлі-продажу об’єкту лізингу;

6 - підписання акту прийняття обладнання у експлуатацію;

7 - заключення лізингової угоди;

8 - заключення договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

9 - заключення договору про страхування об’єкту лізингу;

10- виплата лізингових платежів;

11- повернення об’єкту лізингу;

12- повернення позики та виплата процентів

Примітка: для лізингових операцій, де лізингодацем є банк, відсутні операції № 4 та № 12.

Додаток 3

Види процентів за кредит

10