- •Isbn966-608-376-0
- •§ 1. Предмет ізавдання юридичної психології
- •§ 2. Історія розвитку юридичної психології2
- •§ 3. Система юридичної психології
- •§ 1. Методологічні принципи в юридичній психології
- •§ 2. Методи пізнання в юридичній психології
- •§3. Методи психологічного впливу на особистість
- •§ 1. Поняття про психіку ісвідомість особистості
- •§ 2. Психічні процеси
- •§3. Психічні властивостіособистості
- •§ 4. Психічністаниособистості
- •§ 1. Правова соціалізація
- •§ 2. Правова соціалізація
- •§ 3. Психологічніумовидієвостіправових норм
- •§ 1. Поняттяособистостізлочинця ітипологіязлочинців
- •§ 2. Соціально-демографічна характеристика особистостізлочинця
- •§ 3. Психологія неповнолітніхзлочинців
- •§ 4. Психологіяорганізованоїзлочинності
- •§ 1. Психологічні причинизлочинної поведінки
- •§ 2. Психологічна структура злочинного діяння
- •§ 3. Психологічні наслідкискоєногозлочину
- •§ 1. Психологіяогляду місця події
- •§ 2. Психологіяобшукуі вилучення
- •§ 3. Психологія впізнання
- •§ 4. Відтворенняобстановки іобставин події
- •§5. Психологія перевірки свідчень на місці
- •§6. Судово-психологічна експертиза
- •§ 1. Психологіяформування показань
- •§2. Психологіядопиту потерпілого
- •§3. Психологіядопиту підозрюваного іобвинуваченого
- •§4. Психологіядопиту свідків
- •§5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх
- •§6. Психологіяочної ставки
- •§ 1. Психологічна характеристика судової діяльності(при розгляді кримінальних справ)
- •§2. Психологіясудді
- •§3. Психологічні особливостісудового допиту
- •§4. Психологіясудових суперечок і винесення вироку
- •§ 1. Психологія прокурорської діяльності
- •§2. Психологічніособливостідіяльностіадвоката
- •§3. Психологічніаспекти відносинадвоката і прокуроравсуді
- •§4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
- •§ 1. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
- •§2. Психотехніка судової промови
- •§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
- •§2. Психологічна характеристика цивільного процесу
- •§3. Психологічніособливостідіяльності господарськогосуду
- •§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі
- •§2. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі
- •§3. Судово-психологічна експертиза в цивільному та адміністративному праві
- •§ 1. Психологіязасудженого, завдання іумови ресоціалізації
- •§2. Психологічніаспекти організації життєдіяльностізасуджених
- •§3. Методи вивчення особистостізасудженого і психологічного впливу на нього впроцесі перевиховання
- •1 Вступна частина
§ 4. Психологіяорганізованоїзлочинності
Групові злочини, як показують дослідження, становлять понад 20 % усіх злочинів. Суспільна небезпека організованої злочинності вища в порівнянні з індивідуальними злочинами, що зумовлюється кількома психологічними і соціально-психологічними факторами, а
саме:
скоєння злочину в умовах групи психологічно полегшується, відчувається вплив інших членів групи;
організована злочинність відрізняється просторовим розмахом (нерідко охоплює цілі регіони, галузі господарства) і масштабом злочинного діяння (розкрадання в особливо великих розмірах, контрабанда і т. п.);
є можливість залучення в злочинну діяльність нових осіб, у тому числі державних службовців і неповнолітніх;
справляється певний вплив на діяльність злочинної групи і психічне антисоціальне зараження.
Злочинна група має певну ієрархічну структуру (у більшості випадків структура виглядає як піраміда, на вершині якої перебуває вожак) і досить високий рівень саморегуляції. Вона відзначається системою своїх норм поведінки і міжособистісних відносин:
а) у злочинній групі існує жорстка система безумовного підкорення, за якою "нижчий" виконує розпорядження "вищого" в ієрархії;
б) взаємини засновані на егоїстичному розрахунку, на утверджен- ні переваги шляхом грубої фізичної сили;
в) у злочинній групі відбувається поділ ролей і функцій, які вико- нуються кожним членом групи (вожак, касир — утримувач "об- щака", зв'язківці, рядові бойовики, охоронці та ін.);
г) члени злочинної групи пов'язані круговою порукою, іноді скріп- леною кров'ю (в багатьох бандах існує клятва мовчання як своє- рідний "кодекс честі" бандита).
До сказаного можна додати: чим небезпечніші дії злочинної групи, тим більш диференційовані ролі і функції кожного члена групи.
Психологія організованої злочинності відрізняється спільністю злочинних цілей та інтересів. При цьому злочинна група створюється з метою скоєння не одного-єдиного злочину, але для постійної і довготривалої злочинної діяльності (юридична практика показує, що окремі злочинні групи займаються антисоціальною діяльністю упродовж кількох років), інакше кажучи, злочин перетворюється на ремесло членів злочинної групи, що формує у них відповідну психологію, субкультуру. Якими є психологія бандита, його моральне обличчя і людські якості, можна судити з такого прикладу.
Банда Капущу з'явилася в Підмосков'ї 1995 року: саме тоді звільнився із зони після восьмирічного ув'язнення за скоєне вбивство уродженець Болгарії. Знаючи, що в нього важка форма туберкульозу і довго йому прожити не вдасться, Микола, замість того щоб подумати про душу і вічність, вирішив в останні свої роки заробити за всяку ціну багато грошей і як слід "помститися" ненависному людству за свою долю, що не склалася. Спочатку до банди входили чотири особи. А коли вчинили кілька розбійних нападів на магазини і квартири, вожак вирішив позбутися своїх помічників. Для початку запропонував заради
"найбільш справедливого поділу" двом подільникам, О. Волкову і Д. Сиротку, вбити "третього зайвого" — С. Кулагіна. Потім спровокував Волкова на вбивство Сиротка — ніби двом більше залишиться. А після цього вбив і самого Волкова, привласнивши всі гроші собі.
Два роки потому Капущу завів дружбу з 22-річним В. Зобовим, разом з яким почав грабувати автовласників. Влітку 1997року склад кривавої банди поповнився запеклими кримінальниками В. Нікітіним, В. Гу-левським і С. Росляковим. Ще двоє, які прийшли в угруповання трохи згодом, особливої ролі в діяльності банди не зіграли і невдовзі були вбиті своїми ж за "неблагонадійність".
Багато злочинів скоїла ця банда. Лише за серпень 1997року ці нелюди позбавили життя 9 людей. Найпідлішим їхнім злочином можна вважати вбивство "човникарки" Є. Ларіної і її домочадців. Ларіну та її чоловіка в цивільному шлюбі О. Семикіна катували на очах трьох дітей. Забравши наявні гроші, золоті прикраси і машину з товаром, головорізи пішли, залишивши після себе п'ять трупів. Дітей — 11-річного Максима, 15-річну Діану, 16-річну Оксану та їхню матір Нікітін і Ка-пущу порішили пострілами впритул. Зв'язаного Семикіна облили бензином, і він згорів живцем.
Через кілька місяців схопили вожака і решту бандитів1.
При аналізі злочинної діяльності окремої особистості у складі групи жоден співучасник групового злочину, якщо він визнаний таким, не може бути невинним. Але при оцінці особистості співучасника юридичні працівники повинні мати на увазі, яка його роль у скоєному груповому злочині, які його цілі і мотиви, якою мірою він міг передбачити наслідки своїх дій і дій всієї групи в цілому, як він ставиться до самого факту скоєння злочину, та ін. Особливу увагу необхідно приділити аналізу ролі організатора, підбурювача, виконавця, помічника, з'ясувати значення дій кожного з них у скоєному злочині. Якщо злочин скоєний з попередньою змовою, то юристові важливо виявити ситуацію виникнення змови і місце кожного з її учасників.
Як правило, злочинна група для її членів виступає як референтна, і поведінка кожного визначається цілями та інтересами цієї групи, її неписаними нормами, експектаціями групи, прагненням до позитивної оцінки групою своїх дій і поведінки, конформністю стосовно вимог цієї групи до її учасників. Причому в злочинній групі досить ефективно діють своєрідні санкції як засіб примусу щодо дотримання проголошених "верхівкою" норм поведінки. Санкції можуть бути позитивними (у разі, якщо член групи виконає її сподівання) і негативними (стосовно тих, хто відхиляється від групових стандартів).
Організована злочинність не має меж. За останні роки кримінал звив міцне кубло злочинної спільноти, яка займається торгівлею новонародженими. Наймані вбивці-кілери холоднокровно і безжально влаштовують точно сплановану прицільну стрільбу, різанину; з'явилися так звані кілерські групи. Кримінальні угруповання беруть участь у незаконному обігу зброї, організовують кубла, використовуючи сексуальних рабинь і т. п. У злочинне середовище все більше залучаються жінки і молодь.
Корислива мотивація — провідна мета злочинних дій. Як показують дослідження, вона характерна для 75 % злочинних посягань1. Наприклад, контрабанда, торгівля зброєю, кіднепінг (викрадення дітей з метою шантажу і отримання викупу), наркобізнес, торгівля новонародженими, підробка грошей, хабарництво, крадіжки, рекет та інше є корисливими злочинами.
Кожен вид організованої злочинності, підкоряючись певним загальним соціально-психологічним закономірностям, водночас має свої психологічні особливості, свій соціально-психологічний механізм становлення і функціонування, свою спрямованість і стійкість. Це ускладнює діяльність працівників слідчих органів, судів, прокуратури та інших юристів-спеціалістів. Кожен із них повинен володіти високими професійними знаннями, навиками і вміннями, самоорганізованістю, наполегливістю, відповідальністю, винахідливістю, витримкою, самокритичністю, прагненням постійно поповнювати свій арсенал новими способами і формами боротьби з організованою злочинністю. Зокрема, останнім часом все більшого значення набувають переговори зі злочинцями, які дозволяють в багатьох випадках забезпечити усунення небезпеки для людей, уникнути застосування сили. Переговори зі злочинцями — новий підхід у вирішенні боротьби з організованою злочинністю, який вимагає відповідних знань і умінь від працівників сил правопорядку і громадської безпеки.
Розділ 6
психологія злочинного діяння
Найнебезпечніша частина правопорушень, що мають явну антисоціальну направленість, — злочинність. Будь-який злочин (державна зрада чи терористичний акт, зловживання владою чи службовим становищем, службова фальсифікація чи отримання хабара, контрабанда і бандитизм, посягання на особу, її політичні, майнові та інші права тощо) є суспільно небезпечним діянням, яке карається законом. Ефективна боротьба зі злочинністю з психологічного погляду вимагає глибокого аналізу протиправної дії осіб, які скоїли злочини, вивчення психологічної структури злочину, а також причин, що спонукають людину до злочинної поведінки.