4. Інформаційні технології: суть, розвиток та класифікація

Інформаційна технологія – це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів.

Автоматизація – це заміна діяльності людини роботою машин і механізмів. Автоматизація управління, а отже, й автоматизація інформаційної системи та автоматизація технологій, необхідна в таких випадках:

1. фізіологічні та психологічні можливості людини для управління даним процесом є недостатніми;

2. система управління знаходиться в середовищі, небезпечному для життя і здорові людини;

3. участь людини в управлінні процесом вимагає від неї дуже високої кваліфікації;

4. процес, яким треба управляти, переживає критичну або аварійну ситуацію.

Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів (як правило, це програмні засоби й організаційно-методичне забезпечення, що пов’язує дії персоналу і технічних засобів у єдиний технологічний процес).

Мета будь-якої інформаційної технології – отримати потрібну інформацію необхідної якості на заданому носії. При цьому існують обмеження на вартість опрацювання даних, трудомісткість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність і оперативність процесу опрацювання інформації, якість інформації, що отримується.

З появою і широким розвитком ЕОМ і периферійної техніки настала ера «комп’ютерної» інформаційної технології, яка в своєму розвиткові пройшла три етапи.

Перший етап (1950—1960 рр.), що характеризується використанням великих (для того часу) ЕОМ, у своїй основі був зорієнтований на економію машинних ресурсів. Концепція інформаційної технології полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони повинні робити; центральний процесор виконував лише ту частину роботи з опрацювання інформації, яку люди принципово виконувати не могли, наприклад масові розрахунки. Основне завдання інформаційної технології можна сформулювати як підвищення ефективності опрацювання даних на підставі використання формалізованих алгоритмів.

Для другого етапу (1960—1970 рр.) визначальним став широкий випуск малих машин (міні-ЕОМ). Оскільки вартість апаратних засобів (машинних ресурсів) істотно знизилась, то метою інформаційної технології стала економія праці програмістів, тобто необхідно було підвищити ефективність програмування, зокрема за рахунок автоматизації програмних розробок. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити машини, люди ж зобов’язані виконувати лише те, що не може бути запрограмоване

Третій етап інформаційної технології (1970—1990 рр.), відомий під назвою нової (сучасної, безпаперової) інформаційної технології, характеризується масовим випуском персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ). Визначальною метою стала економія праці користувачів. Основу нової інформаційної технології становлять розподілена комп’ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Концепція третього етапу: автоматизувати можна все, що люди спро­можні описати (програмування без програмістів). Тому централь­ним завданням технології програмування стала розробка інструментальних засобів, які полегшують професіоналам-непрог­рамістам процес самостійної формалізації їхніх індивідуальних знань.

Розвиток ринкових відносин сприяв появі нових видів підприємницької діяльності, і насамперед створенню фірм, зайнятих інформаційним бізнесом, розробкою інформаційних технологій, удосконалюванням їх, поширенням компонентів АІТ, зокрема програмних продуктів, що автоматизують інформаційні й обчислювальні процеси. До числа їх відносять також обчислювальну техніку, засоби комунікацій, офісне устаткування і специфічні види послуг — інформаційне, технічне і консультаційне обслуговування, навчання тощо. Це сприяло швидкому поширенню й ефективному використанню інформаційних технологій в управлінських і виробничих процесах, практично привело до повсюдного застосування їх і великого різноманіття.

Можливі різні схеми класифікації інформаційних технологій. В основу кожної з них покладено певні класифікаційні ознаки.

За інструментарієм розрізняють: ручні, механічні, електричні, електронні, комп’ютерні інформаційні технології (додаток 1).

За типом носія інформації: паперові та безпаперові технології.

За типом операцій: поопераційні та попредметні технології.

За типом користувацького інтерфейсу розглядають АІТ з точки зору можливостей доступу користувача до інформаційних та обчислювальних ресурсів. Пакетна АІТ надає можливість користувачеві втручатися в процес оброблення інформації лише на початковій та завершальній стадіях. Діалогова АІТ дає змогу це здійснювати і в процесі самого оброблення інформації. Набагато ширші можливості надаються користувачеві під час використання мережної АІТ.

Рис. 1.1. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій на підприємствах

За обслуговуваними предметними областями виділяють АІТ, які призначені для оброблення інформації та вироблення управлін­ських рішень у певній сфері економічної діяльності (наприклад, про­мисловій, сільськогосподарській, статистичній, транспортній і т.д.).

За типом інформації, що опрацьовується комп’ютерні інформаційні технології поділяються на види: СУБД, алгоритмічні мови, табличні процесори (вид інформації - дані), текстові редактори і гіпертекст (текст), графічні процесори (графіка), експертні системи (знання), засоби мультимедіа (об’єкти реального світу).