3. Поняття і класифікація бд.

Банк даних (БнД) - це система організованих спеціальним чином даних, програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, які призначені для забезпечення централізо­ваного нагромадження та колективного використання цих даних. У процесі створення та експлуатації з ним взаємодіють користувачі різних категорій, але переважно спеціалісти конкретних предметних областей, для задоволення інформаційних потреб яких і створюють­ся банки даних.

Поряд з перевагами банкам даних властиві й певні недоліки, зокрема:

• значно ускладнюються створювані автоматизовані інфор­маційні системи;

• використання банків даних може призвести до втрати ефек­тивності окремих застосувань;

• застосування складних структур даних збільшує частку службової інформації в загальному обсязі комп’ютерних даних:

• банки даних ставлять підвищені вимоги до застосову­ваних в системі технічних і програмних засобів;

• значна частина комп’ютерних ресурсів витрачається на потреби самої системи управління базами даних;

• наслідки різних збоїв стають чутливіші і їх складніше виправляти порівняно з традиційним файловим обробленням.

На підставі визначення поняття банку даних, його переваг та недоліків можна сформулювати основні вимоги, які ставляться до нього:

• адекватність відображення предметної області, що полягає, зокрема, у повноті даних, динамічності інформаційної моделі, акту­альності інформації, тобто її відповідності стану об’єкта на певний момент часу;

• забезпечення конфіденційності (секретності) даних, надійнос­ті, цілісності, захисту від випадкового чи спеціального руйнування баз даних;

• можливість взаємодії з користувачами різних категорій і в різних режимах оброблення даних;

• забезпечення високої ефективності доступу для різних прик­ладних застосувань;

• забезпечення взаємної незалежності програм і даних;

• доступність характеристик функціонування банків даних щодо ефективності оброблення даних, часу реакції системи на запити, використовуваного обсягу пам’яті і т.д.

За використовуваною мовою спілкування користувачів з банком даних виділяють системи з базовою мовою (відкриті систе­ми) і з власною мовою (закриті системи).

Залежно від особливостей моделей, підтримуваних СУБД, виділяють системи зі структурованими, неструктурованими і част­ково структурованими базами даних.

Системи зі структурованими базами даних орієнтовані на попередню класифікацію об’єктів реального світу, на встановлення властивостей і зв’язків, які будуть зафіксовані у базі даних, а також на завчасне визначення форматів для збереження даних.

У системах із неструктурованими базами даних сукупність видів властивостей і взаємозв’язків об’єкта з іншими об’єктами виз­начається лише тоді, коли інформація, що описує цей об’єкт, буде заноситися в базу даних.

За кількістю підтримуваних СУБД рівнів моделей даних виділяють одно-, дво- і трирівневі системи, зокрема, трирівнева система включає концептуальний, зовнішній і внутрішній рівні.

За виконуваними функціями системи поділяють на інфор­маційні та операційні. Інформаційними називають такі СУБД, які дають можливість організовувати збереження, пошук і видачу потрібних даних із бази даних, підтримують їхню цілісність та актуальність. Якщо в банку даних, крім того, здійснюється інше оброб­лення отриманої інформації, що не зберігається в базі даних, то такі системи називають операційними.

За сферою застосування СУБД виділяють універсальні і проблемно-орієнтовані системи. В універсальних СУБД допустиме налагодження на певну предметну область через створення від­повідної бази даних і прикладних програм. Проблемна орієнтація СУБД може бути зумовлена різними причинами, зокрема, особли­востями використовуваних мовних засобів, внесенням у СУБД про­цедур оброблення даних, притаманних певній області застосування.

За допустимими режимами роботи виділяють системи з пакетним (невіддаленим) місцевим обробленням і телеобробленням.

За характером нагромадженої інформації можна виділити банки даних для економічної, статистичної, науково-технічної, соці­ально-політичної, технологічної, бібліографічної та іншого виду інформації.

За способом організації оброблення даних виділяють лока­лізовані і розподілені банки даних. Для локалізованого банку даних достатньо й одного комп’ютера. Якщо банк даних реалізують на декількох комп’ютерах, то його називають розподіленим.