2. Носії інформації, їхній склад та характеристика

Інформація (дані) під час руху та перетворення (обробки) зав­жди розміщується на певних носіях. Кожний носій даних — це матеріальний об'єкт, який містить відомості, доступні або лише людині, або лише ЕОМ, або одночасно і людині і ЕОМ.

Отже, носії інформації являють собою засоби реєстрації да­них, які забезпечують зв'язок між інформацією та людиною, ін­формацією та ЕОМ, людиною та ЕОМ.

У комп'ютерних системах використовуються різноманітні ви­ди носіїв інформації. Вибір носія інформації залежить від рівня ви­користання структурного складу технічних засобів збору, реєстра­ції, передачі і обробки первинних даних, а також загального рівня механізації та автоматизації задач управління. Наприклад, за умов автоматизованої обробки економічної інформації як носії інформа­ції можуть бути використані первинні документи, перфокартки, пер­фострічки, магнітні стрічки, магнітні диски, магнітні картки і т.ін.

Усі носії економічної інформації можна класифікувати за кі­лькома ознаками (рис. 3.2). Так, за фізичною структурою носії ін­формації бувають паперові, магнітні, діелектричні, напівпровід­никові; за формою подання інформації — друковані та рукописні документи, носії з магнітним записом і перфораційні; за конструк­тивним виконанням — довільної форми, стрічкові, карткові, дис­кові тощо; за можливістю використання — одноразового і бага­торазового використання; за кратністю запису — із записом, що витирається, та записом, що не витирається; за способом обробки — ручні, машинні та змішаної обробки тощо.

Рис. 3.2. Класифікація носіїв економічної інформації

Залежно від способу фіксування та обробки носії інформації можна умовно поділити на три групи: 1) не придатні для автома­тичного вводу до ЕОМ; 2) придатні для автоматичного вводу до ЕОМ; 3) результатної інформації. До 1-ї групи (див. рис. 5.1) на­лежать різноманітні первинні документи (облікові, планові, ста­тистичні тощо). Такі документи призначені для реєстрації пер­винних даних. У них знаходять відбиття певні кількісні та якісні характеристики об'єкта управління, результати виконання госпо­дарських та інших операцій. Отже, первинні документи мають юридичний статус.

Носії 2-ї групи, у свою чергу, поділяються на дві підгрупи: перфораційні і носії з магнітним записом. Підгрупа перфоносіїв містить перфокартки та їх різновиди і перфострічки. Застосуван­ня перфокарток для обробки економічної інформації пов'язане з їхньою здатністю поступово нагромаджувати дані та зберігати їх протягом тривалого часу; дані на перфокартках можна викорис­товувати багато разів, порівняно легко вносити до них зміни і до­повнення, виконувати об'єднання, вибір і групування масивів на спеціальному обладнанні, причому ввід даних до ЕОМ провадити у будь-якій бажаній послідовності. Водночас перфокартки мають обмежену інформаційну ємність, для них характерна незворот­ність запису даних і незначна швидкість вводу даних до ЕОМ, вони легко деформуються під час переробки і потребують вели­кої площі для зберігання масивів.

Перфострічки мали безмежну інформаційну ємність, а також значно більшу швидкість вводу даних порівняно з перфокартками, але водночас їм притаманні низька фізична стійкість, немож­ливість попереднього впорядкування інформації і складність вне­сення змін до масивів даних. Широке застосування перфострічок в ІС першого і другого етапів розвитку пов'язане з використан­ням засобів дистанційної передачі даних. Перфокартки і перфо­стрічки широко застосовувались в інформаційних системах об­робки даних першого і другого етапів розвитку, а в сучасних ІС перфоносії майже не використовуються. їм на зміну прийшли маг­нітні носії запису — диски, картки, стрічки тощо.

Останнім часом за кордоном, зокрема в США, почали засто­совувати специфічні магнітні носії даних, які умовно називають «міхурами». Вони належать до зовнішніх носіїв пам'яті прямого доступу і порівняно з магнітними дисками мають значно вищі щільність і швидкість запису, і виключну надійність завдяки від­сутності механічних елементів.

Для зберігання різноманітної документальної інформації все ширше застосовуються фотохромні носії даних, що являють со­бою касетні і карткові мікрофільми. Інформаційна ємність мік­рофільму завширшки 3,5 см і завдовжки 1 м становить, наприк­лад, близько 20 млн. байт. Засоби пам'яті, які використовують мікрофільми, особливо ефективні в інформаційно-пошукових си­стемах для зберігання технологічної та проектно-конструктор­ської документації, нормативно-технічних даних, стандартів тощо.

У комп'ютерних інформаційних системах використовуються відеотермінальні засоби (дисплеї) для оперативного вводу і виво­ду даних. Носієм інформації в такому разі є екран електронно-променевої трубки, на якому індиціюється як алфавітно-цифрова, так і графічна інформація. Система подання знаків дисплея грун­тується на телевізійному растрі. Інформаційна ємність відеотер­міналів, які використовуються в сучасних персональних ЕОМ, становить 2000 знаків. Дисплеї, які безпосередньо входять до складу ЕОМ або абонентських пунктів користувачів, забезпечу­ють діалоговий режим обробки даних.

Іноді для оперативної фіксації певних сталих даних вигідно користуватися жетонними носіями (пластмасовими, металевими тощо) з пробиттями, які читаються спеціальними засобами. При­кладом таких носіїв можуть бути перепустки працівників, які ви­користовуються в автоматизованих системах табельного обліку, обладнаних комплексом технічних засобів автоматизованої про­хідної підприємства.

Носіями результатної інформації можуть бути всі різновиди перфораційних та магнітних носіїв. Крім того, результатна інформація може бути виведена на рулонний папір, бланки друкарської форми, на екран відеотерміналів .