4. Праслов’янська мова як спільна прамова всіх слов’ян

Праслов’янською мовою називають прамову, що є основою всіх слов’янських мов та діалектів, наявних на сьогодні східнослов’янських, південнослов’янських, західнослов’янських, так і мертвих мов. Отже, існувала група слов’янських племен, пов’язаних спільністю походження, близькістю племінних діалектів. Водночас праслов’янську мову не засвідчено жодною пам’яткою.

Оскільки праслов’янська мова була спільною розмовною мовою для всіх слов’ян, її нерідко називають також спільнослов’янською або загальнослов’янською. Але оскільки ці терміни не вказують на її давність, то мовознавці віддають перевагу терміну "праслов’янська мова".

Праслов’янського народу як такого не існувало, представники різних племен розмовляли на різних діалектах. Проблема часопростору праслов’янської мови остаточно не розв’язана. Якщо припустити, що слов’янська прамова вiдокремилась вiд iнших iндоєвропейських мов приблизно 2 тис. рокiв до н.е., почала розпадатися десь близько III ст. н. е., то епоха iснування слов’янської прамови мала тривати близько 2,5 тис. рокiв.

В українській мові налічується до двох тисяч слів праслов'янського походження. Це назви людей за спорідненістю – чоловік, сват, невістка, вітчим; назви частин тіла – чоло, рот, шия; назви тварин – віл, ведмідь, жук, рослин – пшениця, кропива, малина, ожина; назви предметів і явищ природи – буря, вихор, потік тощо.

4Діалектне членування праслов’янської мови

Ранні діалекти праслов’янської мови (І - ІІ тисячоліття) не відрізнялись один від одного настільки, щоб стати самостійними, тому праслов’янська мова перших двох тисячоліть сприймається як бездіалектна. Це зумовлювалось невеликою територією, тісними зв’язками між племенами.

У середині І тис. н.е. територія праслов’янської мови була вже досить значною (від лівого берега Одри на заході до середньої течії Десни на сході, від узбережжя Батійського моря на північному заході до передгір’я Карпат і Судет на півдні), що стало причиною поступового розпаду праслов’янської мови спочатку на окремі проміжні прамови, які, інтенсивно контактуючи, могли бути спільними для окремих груп слов’янських мов. У результаті подальшої диференціації вказаних мовних ареалів виникали різні слов’янські мови.

ДВІ АЗБУКИ: КИРИЛИЦЯ І ГЛАГОЛИЦЯ

До нас не дійшли писемні пам'етки періоду безпосередньої діяльності Костянтина і Мефодія, тобто другої половини

IX ст. Найдавніша з них — напис на руїнах церкви Симеона у Преславі (Болгарія), — на думку вчених, датована X—XI ст. Приблизно в цей час написано й відомі

найдавніші рукописи та написи, виконані двома графічними різновидами старослов’янського письма. Один з них

отримав назву ''кирилиця” (за ім'ям Костянтина Філософа, у схимі Кирила); Інший — глаголиця" (від старослов'янського

"глАголті'' — слово). Кирилиця пізніше лягла в основу

сучасних східнослов'янських, болгарського, сербського, македонського алфавітів, а глаголиця поступово вийшла з

ужитку, використовуючись лише у Хорватії та Далмації для потреб церкви*.

Наявність двох азбук у слов'янському світі й досі викликає наукові суперечки, адже відомо, що Костянтин розробив

одну азбуку. Коли, ким і де було створено другу азбуку і яку саме з них створив Костянтин, до сих пір однозначно не вирішено.

Кирилиця мала 43 літери, глаголиця — 40.

З 40 глаголичних літер 39 передавали майже одні й ті самі звуки, що й літери кирилиці, а літера -Ь "гєрвь", якої не було у найдавнішому варіанті кирилиці, передавала палатальний[ґ].

Літери кирилиці та глаголиці мали абсолютно однакову назву і майже однаковий порядок розміщення, але дуже

різнилися за формою. Форма кириличних літер була геометрично простою, чіткою і зручною для письма. З 43 літер кирилиці 24 було запозичено з грецького письма, а решту 19 — З ІНШИХ мов чи власноручно створено з дотриманням єдиного графічного стилю. Форма ж літер глаголиці, насичена гачками, петлями, заокругленнями, булла дуже складною. Незважаючи на значну відмінність у написанні алфавітів, зауважимо: якщо глаголичні літери звільнити від петель, завитків, деяких декоративних елементів, то за формою вони наблизяться до аналогічних літер кирилиці.

Це дає підставитвердити, що одна з цих азбук мала великий вплив настворення іншої.

Поява азбуки для передачі однієї з слов'янських мов

була спричинена поширенням християнства у слов'янському

світі і перекладацькою діяльністю Костянтина і

Мефодія

джерела азбук та взаємовідношення кирилиці і глаголиці. Кирилиця запозичила такі грецькі літери: д, в, г, д, е,

з, н, к, л, м, н, о, п, р, с, т Решту — 19 літер — було введено в кирилицю для передачі

специфічних слов'янських звуків.

Дещо складніше питання походження літер глаголиці. Багато відомих дослідників намагалися знайти прототипи

їх серед відомих у світі графічних систем. Походження глаголиці намагалися вивести: з кирилиці (І. Добровський, І. Срезневський, В. Григорович); із скандинавських рун

(Я. Гануш); з сірійських алфавітів (П. Шафарик); з хазарського письма (М. Грунський); з візантійського скоропису

(І. Тейлор, І. Ягич);….П. Селищев вважав головним джерелом глаголиці комбінацію грецького мінускульного та самаритянського письма. Зважаючи на чисельність версій і відсутність достатньої аргументованості жодної з них, найвірогіднішою видається

теорія самобутності глаголиці, яка стала результатом індивідуальної творчості Костянтина — глибокого знавця

різних мов, зокрема східних Питання походження та взаємин слов'янських азбук

дуже давнє, проте однозначно його не вирішили і понині. Незаперечним є те, що часом створення першої з цих азбук

є 863 р., а другу було створено після смерті Мефодія і вигнання його учнів з Моравії.

Нині більшість учених вважає, що Костянтин створивглаголицю, а кирилицю було створено його учнями найвірогідніше

у східній Болгарії за правління царя Симеона. На користь того, що глаголиця давніша за кирилицю, відомі вчені П. Шафарик, В. Щепкін, П. Селищев наводять

такі факти: 1. Головні глаголичні пам'ятки пов'язані з Моравією

та Паннонією (де почали свою діяльність Костянтин і Мефодій),

у них зустрічається багато моравізмів.

2. Мова глаголичних пам'яток більш архаїчна .

3. Глаголична азбука менш досконала за своїм складом, ніж кирилична .

4. У глаголиці цифрове значення літер відповідає порядкуалфавіту, у кирилиці ж цифрове значення мають лише знаки, запозичені з грецького письма.