Ф.Бекон і т.Гоббс як філософи.
Ф. Бекон
Головним його твором про методологію наукового пізнання був «Новий органон». Свої погляди на природу та людину він виклав у формі вільно інтерпретованих міфів. Про це свідчить його твір «Про мудрість давніх».
Бекон переконаний: знання – це сила, і той, хто володіє ним, буде могутнім. Філософ тлумачить людину як частину природи, а її дух – своєрідний механізм споглядання реальності, призначений відтворювати природу. Істина – точне відображення предметів та процесів природи . Помилки такого відображення замовлення зовнішніми факторами. Бекон називає їх «ідолами» або «привидами», вирізняючи чотири групи таких привидів.
«Привиди роду» , які пов’язані з недосконалістю людського розуму;
«Привиди печери» – спотворення, які мають за причину індивідуальні особливості розуму індивідів;
«Привиди площі» породжуються спілкуванням людей, яке нав’язує індивідам помилкові, але такі, що стали усталеними , уявлення;
«Привиди театру» – породжуються сліпою вірою людей в авторитети, старовинні традиції і гадки.
Існують 3 основних шляхи пізнання
«Шлях павука» (виведення істини з чистої свідомості)
«Шлях мурашки» (вузькийиемпіризм)
«Шлях бджоли» (поєднує переваги перших двох способів).
Бекон виділяв ускладі душі безсмертну, створену богом. розумну її чстину. «Розумна» душа протиставляється матеріальній природі та смертній чуттєвій душі.
Т.Гоббс
«Елементи законів» – захист абсолютної монархії;
«Левіфан» – необхідність сильної центральної влади;
Трактати «Прот тіло» «Про людину» доповнюють роботу «Про громадянина», створюють цілісний огляд поглядів Гоббса.
Він доводив, що філософія – вчення про тіло.
(вивчає природні тіла)
(основа – пізнання людини)Філософія
Філософія природи
Філософія держави
Розглядав суспільство як організм, а частини суспільства – як органи та життєві процеси.
«Природний стан людей» – характеризується «природною схильністю шкодити один одному», «війна всіх проти всіх». Вихід із цієї ситуації – утворення держави (теорія суспільного договору).
Ідеальною владою є абсолютизм.
Критикуючи релігію, він наполягав на її збереженні і використанні в інтересах держави.
4. Вчення про субстанцію у р.Декарта, б.Спінози і г.В.Лейбніца
Рене Декарт
Твори: «Роздуми про першу філософію», «Початок філософії», «Правила для керівництва розуму», «Міркування про метод».
Головна особливість вчення філософа – дуалізм. Існує дві субстанції – матеріальна, що має протяжність і не має мислення, і духовна, яка має мислення, але не має протяжності.
Вихідний пункт – філософія сумніву
«Я мислю, отже, я існую».
Душа – мисляча субстанція. І душа, і тіло – створені субстанції. Нествореною субстанцією є Бог..
«Я» Бог близькі, бо в основі «Я» – духовність.
Істинного знання людина досягає лише за допомогою розуму. Але не досить мати добрий розум, треба вміти його застосовувати, мати науково розроблений спосіб його застосування, або метод.
Правила, яких слід дотримуватися
«Включати в свої міркування лише те, що інтелект уявляє так ясно і виразно, що жодним чином не дає приводу сумніватися»
Ділити кожну складність на більш прості частини подальшого її пізнання.
Організовувати хід думок від простішого до складнішого;
Повнота систематизації.
Ці правила лягли в основу будь-якого наукового пізнання.
Вчення про вроджені ідеї: деякі поняття та судження є вродженими, а інтуїція усвідомлює істинність цих понять та суджень.
Бог виступає гарантом існування світу, його пізнання. Отже, Бог виступає надійним джерелом «природного світла», тільки Бог у змозі вселити в душі людей як істот недосконалих думку про існування найбільш досконалої істоти.
Бог мислиться мною, значить, Бог є
Картезіанство, оказіоналізм.
Янсенізм – реформаційний рух, який ви ник у рамках католицької церкви в Голландії на початку 17 ст. найбільш видатним представником є Ясен. намагався реформувати КЦ шяхом оновлення та розвитку ідеї апостольного християнства і спадщини ранньої християнської патристики. Олним із найбільш відомих представників був Блез Паскаль.
Міхаель Спіноза
«Основи філософії Декарта», «Богословсько-політичний трактат», «Етика».
Серцевина вчення – вчення про субстанцію. Єдина субстанція – Бог, який має нескінченну кіькіст атрибутів.
«Модус» – стан субстанції; окремі речі, які скінчені, кожна з них має причину свого існування.
Модуси бувають прості і складні. Людина – один зі складних модусів.
Все, що відбувається, є необхідним, а не випадковим.
прагнення людини до пізнання – «інтелектуальна любов до Бога»
Готфільд Вільгельм Лейбніц
Як математик, відкрив диференціальне та інтегральне числення
Філософські погляди значною мірою зумовлені математичним світоглядом.
Наш світ – найкращий з усіх світів
Центральне у філософії – вчення про монади.
Монада – це «проста субстанція, що входить до складу складних, проста означає таке, що не має частин». Монади є істинними атомами природи, тобто елементами.
Розумну душу має лише людина.
Монади мають внутрішній розвиток. саморозвиток монади – це її внутрішнє прагнення до свідомості.
Людина чинить зло тому, що неправильно робить свій вибір. Зло відбувається внаслідок хибно спрямованої волі людини.
Ідеї про Бога-світло, абсолют.