2.3 Теорія і її особливості
Теорія є системою знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частини дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного витоку, початку. Теорія будується на результатах, отриманих емпіричними науковими дослідженнями. У теорії ці результати впорядковуються, вписуються у структурну систему, об'єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, ідеалізацій та принципів. Наукова теорія відображає за допомогою системи понять, принципів, гіпотез, законів та ін. широкий фрагмент дійсності. У свою чергу система наукових теорій і дисциплін намагається відобразити єдність і зв'язок, який існує в реальній картині світу.
Структуру теорії формують принципи, аксіоми, закони, судження, положення, поняття, категорії і факти.
Принцип - правило, яке виникло у результаті суб'єктивно осмисленого досвіду. Це першопочаток, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки. У межах теоретичного знання принципи означають вимогу розгортання самого знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між собою і випливають певним чином одне з одного. Будь-яка теоретична система знання ґрунтується на принципах, пов'язаних між собою.
Аксіома (постулат) - положення, яке береться в якості вихідного, недоказового в даній теорії, і з якого виводяться всі решта твердження і висновки теорії за наперед фіксованими правилами. Вони є очевидними без доказу.
Закон - внутрішній існуючий зв'язок явищ, що обумовлюють їх необхідний закономірний розвиток. Закон виражає визначений стійкий зв'язок між явищами чи властивостями об'єктів.
Поняття - форма мислення, що характеризується відображенням закономірних відношень та властивостей об'єктів у вигляді думки про їхні загальні та специфічні образи. Поняття є формою абстрактного поєднання одиничного, особливого, загального в пізнанні, яке конкретизується через суб'єкт; предикат та зв'язок їх у судженні та умовиводі. Отже, це думка, яка відображає суттєві і необхідні ознаки предмета чи явища. Вони характеризуються їх об'ємом (коло предметів, на яке дане поняття розповсюджується) та змістом (сукупність ознак, які об'єднані в одне поняття).
Положення - зведення правил, тверджень, що лежать в основі чогось.
Категорія - основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Категорія може розглядатися і як родове поняття, що означає розряд предметів, явищ і т.ін., або їхню важливу спільну ознаку. Будучи формами і стійкими організаційними принципами процесу мислення, категорії відтворюють властивості і відношення буття і пізнання у всезагальній і найбільшконцентрованій формі. Категорії є найбільш широкі по об'єму і особливо важливі за своїм значенням фундаментальні поняття, необхідні для вираження змісту основних принципів і законів науки. У понятійний апарат технічних наук входять наприклад такі категорії: механізм, конструкція, обладнання, схема, технологія, технологічний процес, регулятор, регулювання, автомат, автоматизація і т.д.
Загальнонаукове поняття, факт має декілька смислових значень:
– Факт є явищем чи подією, що насправді мали місце в реальній дійсності і встановлені у безпосередньому спостереженні чи експерименті засобами чуттєвого споглядання та показами приладів.
– Фактами може бути знання, достовірність якого не викликає сумніву і забезпечується прямим зіставленням з реальною ситуацією в дійсності за допомогою відчуттів, сприймання, уявлення. Вони безпосередні, достовірні, наочно-образні. Факти корелюють з теорією як знанням опосередкованим, раціональним і вивідним. Факти складають емпіричну базу теорії, підтверджують її або спростовують.
– Фактами можуть бути судження або висловлювання, що мають значення істини і в процесах пізнання та мислення виступають підставами для визначення істинності інших суджень або висловлювань, входячи до складу процедур доведення та логічного доказу.
Судження - думка, в якій за допомогою понять утверджується чи відкидається щось. Це зіставлення понять, що встановлюють об'єктивний зв'язок між мислимими предметами і їх ознаками чи між предметом і класом предметів. До судження можна прийти безпосередньо, спогляданням, або опосередковано - за допомогою умовиводу, висновку.
Умовивід - процес мислення, який складає послідовність двох чи деяких суджень, у результаті чого виводиться нове судження.
Наукова теорія і наукова дослідна програма є засобами вирішення
визначених проблем. А саме рішення можна розглядати як мету теоретичного знання. Методологічні принципи сприяють реалізації цієї мети. Н.Ф.Овчінніков виділив такі основні методологічні принципи:
- Збереження. Ґрунтується на тезі про те, що оригінальна думка, що дає істинне знання, переконує в тому, що те, що існує, - єдине і нерухоме.
- Симетрія. Ілюстрацією її є поняття рівності і перетворення в
математичні поняття збереження і руху в фізиці.
- Доповненість, Є необхідним, по-перше, для можливості опису і
використання результатів досліджень. Вимагає цілісності процесу
спостереження і передбачає єдність об'єкта і суб’єкта дослідження.
Цілісний процес спостереження розділюється на об’єкт, що спостерігається, і засоби спостереження. Даний принцип дозволяє здійснити перетворення знання про цілий об’єкт дослідження в знання про мікрооб’єкт.
- Математизація. Це особливий тип знання, в якому думка рухається
дедуктивно - від загального до часткового згідно визначених строгих законів. Математизацією прийнято вважати використання математики для побудови системи теоретичного знання. Це процес використання математичної мови у всіх науках про природу.
- Відповідність. Ґрунтується на естафетному зв'язку різних теоретичних побудов.
- Єдність. Виявляється на рівні принципів теоретизації. Це дає можливість окреслити повну картину наукових досліджень.
- Пояснення. Пояснити явище означає зробити його доступним розумінню. Розуміння - це наша особливість, наша здатність схоплювати, осмислювати те, що пізнається, воно вимагає від нас інтелектуальних зусиль. Воно зв'язане зі всім комплексом процесів пізнання. Процедура пізнання - це думка про закони об'єктів, що вивчаються. Розуміння може прийти до нас при освоєнні теорії тільки тому, що теорія несе в собі можливість пояснення того, що пізнається. На основі пояснення, яке дає наукова теорія, можна багато чого зрозуміти в оточуючому світі. Для пояснення необхідно побудувати спеціальну теорію, яка відрізняється від тієї сукупності явищ, теорії яку дослідник має намір пояснити. Якщо немає різниці між теорією для пояснення і теорією, яка пояснюється, то немає і пояснення, аналогічно у випадку, коли між цими теоріями є розрив, пояснення немає.
- Простота. Ґрунтується на спрощенні множини даних, що не можна охопити, з якими має справу дослідник. Спрощення здійснюється завдяки виробленню порівняно невеликого числа принципів, покладених в основу теорії. Спрощення предмету дослідження відкриває можливості побудувати єдину картину і тим самим пояснити явище, що вивчається.
- Можливість спостереження. Здійснюється узагальнення понять, які отримані в ході емпіричних досліджень, що в свою чергу, забезпечує достовірність ґрунту для побудови теорії.
До теорії висувають вимоги:
1) Адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах змінювати експериментальні дослідження теоретичними.
2) Повнота опису певної галузі дійсності.
3) Необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії; наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших.
4) Відсутність внутрішньої несуперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.
5) Теорія повинна бути евристичною, конструктивною і простою. Евристичність теорії віддзеркалює її можливості передбачення та пояснення. Конструктивність теорії полягає у можливості простої, здійснюваної за певними правилами, перевірки основних її положень, принципів і законів. Простота теорії досягається введенням узагальнених законів скорочення та стиснення інформації за допомогою спеціальних символів.
6) Змістовний захисний пояс. Він повинен визначати проблеми, які необхідно в подальшому дослідити, передбачати парадокси і тлумачити їх так, що вони перетворюються у підтвердження теорії.
7) Математичний апарат теорії повинен не тільки забезпечувати точні кількісні передбачення, але й допомагати відкривати нові явища.
Створена теорія вирішує цілий ряд задач:
- підтверджує істинність попереднього пізнання;
- чіткіше систематизує уявлення про сутність і зв'язки між об'єктами;
- розширює, поглиблює і уточнює систематизовані уявлення;
- передбачає нові явища в області дослідження.