Нетарифне регулювання
До засобів нетарифного регулювання належать:
Кількісні обмеження
Інші нетарифні обмеження
Торговельно-політичні засоби стимулювання експорту
Засоби обмеження імпорту
Торгові договори та угоди
Заходи у відповідь на недружні (дискримінаційні) дії.
1. Кількісні обмеження включають в себе
квотування (контингентування)
ліцензування
Квотування (контингентування) - встановлення експортних чи імпортних квот /контингентів/, тобто обмеження вивозу або ввозу певних товарів протягом відповідного періоду часу шляхом встановлення граничного обсягу в натуральних та вартісних одиницях, який дозволено експортувати чи імпортувати.
Терміни “квоти” і “контингенти” – це практично синоніми, але поняття “контингент” частіше за все використовується для квот сезонного характеру.
Види квот:
1 . За напрямком дії:
а) експортні
б) імпортні.
2. За охопленням:
а) індивідуальні – квоти по товару (товарах), що обмежують вивіз або ввіз в одну конкретну країну
б) групові – обмежують вивіз (ввіз) у визначену групу країн
в) глобальні – експорт (імпорт) обмежується без зазначення країн, на які ці обмеження поширюються
г) антидемпінгові – граничний обсяг імпорту певного товару, що є об’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів.
д) компенсаційні - граничний обсяг імпорту певного товару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів.
е) спеціальні – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.
По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
Паралельний квотуванню процес ліцензування.
Ліцензування – видача державними органами спеціального дозволу на вивіз, ввіз або транзит товарів та послуг впродовж встановленого строку.
В Україні ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень – відповідним республіканським органом АР Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій..
Види ліцензій:
а) разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом ЗЕД на період не менше необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції.
б) відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом відповідного періоду часу (але не менше 1 місяця) з визначенням його загального обсягу.
в) генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару.
г) антидемпінгова (індивідуальна) – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів.
д) компенсаційна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об’єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів.
е) спеціальна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару, який є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.
По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид ліцензії.
Квоти та ліцензії обмежують самостійність підприємців стосовно вибору ринку і обсягу торгівлі, однак саме ці види зовнішньоекономічного регулювання отримали останнім часом найбільшого поширення.
Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному товару.
2. Інші нетарифні обмеження. Під ними слід розуміти:
“Добровільне” обмеження експорту – зобов’язання одного із торговельних партнерів обмежити або не розширювати обсяги експорту.
Режим мінімальних імпортних цін – мінімальна різниця, на яку ціни імпортованих товарів повинні бути нижчі цін аналогічних національних товарів.
Технічні бар’єри – введення адміністративних, технічних стандартів, норм і правил, які перешкоджають ввезенню товару з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне пакування та маркування.
За свідченням Продовольчої комісії ООН понад 80% продуктів харчування, що спрямовуються на ринки країн Східної Європи, належать до категорії “В” – низькоякісні та шкідливі для здоров’я людини. Український ринок наповнений низькоякісною імпортною продукцією, яку іноземні виробники не можуть реалізувати на ринках своїх країн через її невідповідність прийнятим у світі стандартам.
Чинні дотепер в Україні стандарти колишнього СРСР давно не відповідають міжнародним вимогам, а відтак перешкоджають приєднанню до СОТ та співробітництву з ЄС.
Вимоги про вміст місцевих компонентів – законодавчо встановлена частка кінцевого продукту, яка повинна бути вироблена національними виробниками для реалізації на внутрішньому ринку.
Державні закупівлі - вимога стосовно державних органів та підприємств купувати певні товари тільки у національних фірм, незважаючи на те, що вони можуть бути дорожчі імпортних. Багато країн вдаються до лозунгу “Підтримаймо національного товаровиробника!”.