Конспект лекції з теми:
“ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”
Засоби регулювання зовнішньоторговельної діяльності
Інструменти (засоби) державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні – ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні – решта методів.
ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Митний тариф – систематизований відповідно Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) перелік товарів, що обкладаються митним податком та ставок митних податків, а також товарів, заборонених до ввозу, вивозу чи транзиту.
У митному тарифі товари згруповані
- за ступенем обробки (готові вироби, напівфабрикати, сировина);
- за походженням (промислові, сільськогосподарські, мінеральна сировина).
Митний податок – податок на товари, що перетинають митний кордон відповідної держави за ставками, передбаченими митним тарифом.
Митні податки підвищують вартість товару, оскільки імпортер (експортер) вимушений компенсувати свої витрати на сплату мита за рахунок збільшення ціни на товар. Високі імпортні податки роблять іноземні товари неконкурентоспроможними на внутрішньому ринку і використовуються для захисту національних виробників аналогічних товарів.
Види митних податків:
За способом нарахування:
а) адвалорні – нараховуються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються податком.
Митна вартість – фактично сплачена або така, що підлягає сплаті ціна на товари на момент перетину митного кордону. В митну вартість включається ціна товару, вказана в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, не включені в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування товару до пункту перетину митного кордону країни.
б) специфічні – податки, що справляються у встановленому грошовому розмірі на одиницю ваги, об’єму чи штуки товару, що обкладається митом (наприклад, 10 євро за 1 тону).
в) комбіновані – поєднують адвалорні та специфічні (наприклад, 30% від митної вартості, але не більше 10 євро за 1 тону).
2. За об’єктом:
а) ввізні (імпортні);
б) вивізні (експортні);
в) транзитні.
3. За економічним змістом:
а) фіскальні – вводяться для збільшення джерел доходів державного бюджету. Ними, як правило, обкладаються споживчі товари, що виробляються в країні і не мають замінників.
б) протекціоністські – встановлюються здебільшого для захисту вітчизняної промисловості від притоку в країну іноземних товарів (у ряді випадків вони переслідують також фіскальні цілі).
в) преференційні – пільгові податки, що вводяться в занижених розмірах для однієї країни чи декількох країн для заохочення імпорту певних товарів з відповідних країн.
г) дискримінаційні – встановлюються в підвищених розмірах для обмеження імпорту з тієї чи іншої країни або групи країн, деколи за позаекономічними мотивами.
4. За принципом обмеження:
а) антидемпінгові – застосовуються для протидії ввезенню на територію країни товарів по ціні більш низькій, ніж нормальна ціна в країні експорту, якщо такий імпорт наносить збитки місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає організації і розширенню національного виробництва таких товарів.
Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезенні.
б) компенсаційні – використовуються у випадку ввозу в країну товарів, для виробництва яких прямо чи непрямо застосовувались субсидії, що може створити загрозу певним галузям національної економіки і виробництвам, що виготовляють подібні товари, або матеріально затримують становлення таких галузей і виробництв.
Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидії.
в) спеціальні – застосовуються як захисний захід, якщо товари ввозяться в країну в таких кількостях або на таких умовах, які завдають шкоду чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; як запобіжний захід щодо учасників ЗЕД, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, як захід для припинення недобросовісної конкуренції; як захід у відповідь на недружні дії з боку іноземних держав проти України.
Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.
5. За рівнем регулювання:
а) автономні – податки, що вводяться на підставі односторонніх рішень органів державної влади країни. Звичайно рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом держави, а конкретні ставки митних податків встановлюються відповідним відомством (наприклад, міністерством торгівлі, фінансів чи економіки) і схвалюються урядом.
б) конвенційні (договірні) – податки, що встановлюються на базі двосторонньої чи багатосторонньої угоди з іншими країнами, такої як, наприклад, ГАТТ, чи угод про митний союз і тому не може бути змінене державною владою в односторонньому порядку. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлене, призупиняють дію.
6. За періодом застосування:
а) постійні – ставки митного тарифу встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися залежно від обставин. Переважна більшість країн світу має тарифи з постійними ставками.
б) змінні - ставки митного тарифу можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових чи внутрішніх цін, рівня державних субсидій). Такі тарифи – досить рідкісне явище, але використовується, наприклад, в Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики. Росія з метою диференціації прибутків нафтовидобувних підприємств запровадила диференційовану шкалу експортного мита залежно від світової ціни за барель нафти.
в) сезонні – податки, що застосовуються для оперативного регулювання зовнішньої торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарської. Звичайно строк їх дії не може перевищувати кілька місяців в рік і на цей період дія звичайного митного тарифу по цих товарах призупиняється (наприклад, в Україні з 1997 року застосовується сезонне мито на насіння соняшнику аби попередити вимивання цього ліквідного товару з внутрішнього ринку в період масових торгів на зовнішньому ринку).
7. За способом обчислення:
а) номінальні – тарифні ставки, зазначені в митному тарифі. Вони можуть дати тільки загальну уяву про рівень митного оподаткування, якому підлягає імпорт або експорт країни.
б) ефективні – реальний рівень митних податків на кінцеві товари, обраховані з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.
8. За розміром ставок (за походженням):
а) преференційні ставки (включаючи звільнення від сплати мита) – застосовуються до товарів та предметів, що походять з країн, які входять разом з Україною до митних союзів, утворюють спільні митні зони. Преференційні ставки застосовуються до товарів з країн, що розвиваються у межах товарних груп 01-24.
б) пільгові ставки – застосовуються до товарів, що походять з країн чи союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (це здебільшого розвинені, пострадянські та постсоціалістичні країни), а також до товарів країн, що розвиваються у межах товарних груп 25-97.
Підставою для застосування преференційної чи пільгової ставки мита є сертифікат про походження товару.
в) повні ставки – застосовуються до товарів країн, з якими відсутні торговельні відносини, тобто до товарів країн, що не увійшли у перші дві групи або до товарів, пільги на які відсутні.