Розділ 2. Акцизний збір у системі непрямого оподаткування в Україні

2.1. Формування в Україні системи непрямого оподаткування — акцизного збору, його відмінність від прямих податків

Важливим видом непрямих податків є специфічні акцизи, які регулюють кількісні параметри споживання визначеного кола товарів. Вітчизняний досвід щодо використання таких податків є незначним. Введення в країні акцизного збору зумовлено, передусім, необхідністю врегулювання споживання монопольних і високорентабельних товарів [3, с. 370].

Акцизний збір один із видів непрямих податків на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) [4].

В сучасних податкових системах йому, зазвичай, відведено наступне місце після податку на додану вартість і за значенням, і за обсягом надходжень до бюджету. В 2004 р. в Україні отримано 19,8 млрд грн за рахунок надходження податку на додану вартість та 4,1 млрд грн за рахунок акцизного збору із вироблених у державі товарів [5]. Акцизним збором обкладаються товари, що, як правило, не належать до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий, товари, що шкодять здоров'ю (алкогольні напої і тютюнові вироби) та високоліквідні товари.

Акцизний збір включається в ціну товару і оплачується покупцями. На відміну від ПДВ, який справляється на кожному етапі створення доданої вартості при виробництві товарів, виконання робіт, надання послуг, даний податок нараховується та сплачується один раз або виробником, або імпортером підакцизних товарів і сума податку в початковому нарахованому розмірі, що входить до ціни товару, перекладається на кожного наступного покупця [2, с. 87-90].

Механізм нарахування та сплати акцизного збору дуже схожий на механізм нарахування та сплату податку на додану вартість. Так, обидва податки є непрямими і включаються в ціну товару у вигляді надбавки і, отже, відчутно впливають на процеси ціноутворення, коригують попит і пропозицію шляхом підвищення ціни на товар. Однак, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, так як перелік підакцизних товарів являється не дуже широким, на відміну від ПДВ, яким обкладаються практично всі товари, роботи і послуги.

З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним щодо ринкового механізму ціноутворення, оскільки при стягненні цього податку його тягар рівномірно розподіляється на всі групи товарів, не змінюючи структури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їх значний розмір зумовлюють суттєвий вплив, останнього, на структуру ринкових цін і рівень споживання. Введення досить високих ставок акцизного збору уможливлює зменшення споживання окремих товарів, у тому числі алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок податку держава впливає на структуру споживання.

Як ми вже зазначали, акциз та ПДВ сплачуються кінцевим споживачем, а підприємство є фактично збиральником даних податків і через підприємство опосередковуються взаємовідносини між покупцями товарів і державою, яка акумулює в державному бюджеті дані податки.

Акцизний збір і ПДВ тісно пов'язані з таким фінансовим інструментом, як мито і при ввозі товарів на територію держави використовує з метою регулювання зовнішньоторгової діяльності.

Однак ці податки розділяють кілька принципових моментів. Так, акцизний збір — це податок на товари чи продукцію, тоді як у ПДВ об'єктом обкладання є оборот від реалізації товарів робіт і послуг. Іншими словами, акцизним збором в Україні обкладаються лише товари з ПДВ, який стягується з обороту від реалізації як товарів, так і робіт, послуг виробничого і невиробничого характеру [18, c. 129-130].

Податком на додану вартість обкладаються обороти від продажу всіх товарів, а при нарахуванні акцизного збору враховуються тільки специфічні підакцизні товари (високорентабельні і монопольні).

Акцизи зачисляються раніше, ніж ПДВ тобто підакцизні товари обкладаються податком двічі, причому ПДВ нараховується як на ціну товару так і на акциз. ПДВ не здійснює прямого впливу на розмір прибутку підприємства, тоді як акциз зменшує розмір прибутку підприємства, яке виробляє підакцизні товари, за умови, що держава регулює ціни на них. На відміну від ПДВ, який має загальну ставку для всіх груп товарів, ставки акцизного збору диференційовано по групах товарів.

Акцизний збір, на відміну від ПДВ, сплачується лише один раз і податкова відповідальність покладається на господарського суб'єкта, який виробляє і реалізує підакцизний товар, тоді як податковий прес

ПДВ рівномірно розподіляється між усіма суб'єктами підприємницької діяльності на всіх етапах просування товару.

З точки зору формування надходжень до бюджету, акцизний збір поступається ПДВ і за обсягом, і за стабільністю доходе Пов'язано це як зі значно ширшою базою оподаткування в ПДВ внаслідок чого на формування доходів бюджету за рахунок цього податку не впливають зміни смаку споживачів і структури реалізованих товарів, так і з більшою залежністю споживача підакцизних товарів від циклу економічної кон'юнктури.

Також слід зазначити, що з огляду на соціальну справедливість акцизний збір має переваги перед ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, найзабезпеченішими верствами населення, що пом'якшує регресивність непрямих податків, основний тягар яких поділяється між широкими верствами населення.

Всі ці відмінності одного податку від іншого, а також їх різкий вплив на економічну та соціальну галузі й зумовили наявність двох форм акцизів у податкових системах розвинутих країн [4, с. 29-31]. Це стосується і становлення податкової системи України.

Основні принципи акцизного оподаткування – це ефективність, справедливість, прозорість і чіткість. Процес оптимізації цього виду оподаткування має базуватися на трьох чинниках: полегшення адміністрування та забезпечення виконання поставлених завдань, урахування податкових ставок у сусідніх країнах та купівельної спроможності населення.

Учасник конференції – експерт Міжнародного центру з питань оподаткування та Економіки Оксфорда Адріан Купер – ознайомив присутніх з особливостями режимів акцизного оподаткування тютюнових виробів, алкоголю та нафтопродуктів у країнах Європейського Союзу і Росії. Іноземний досвід свідчить, що окрім переваг доводиться стикатися і з проблемами. Так, велика різниця між ставками акцизу в різних країнах призводить до контрабанди товарів та прикордонної торгівлі. Наприклад, частка контрабандних цигарок на загальному тютюновому ринку в Литві сягає 35%, Німеччині – 23%, у Великій Британії – 18%.

У 2004 році контрабандистами та особами, які здійснюють закупівлю товарів за кордоном, до Швеції було ввезено 164 млн. л пива, в результаті чого шведський уряд не отримав 190 млн. євро доходу. На думку експерта, для України, зважаючи на близькість територіального розташування і схожість законодавств, Росія демонструє кращу модель режиму акцизного оподаткування, ніж ЄС. Для того щоб уникнути контрабанди, ставки українських акцизних зборів не повинні істотно перевищувати російські.

Аналізуючи акцизний збір як непрямий податок, наголосимо, що його доцільно використовувати на цьому етапі розвитку економіки України, адже за рахунок тільки прямих податків заповнити державну скарбницю — державний бюджет неможливо.

Аналіз законодавчої бази акцизного оподаткування показав, що на даний час в Україні є чимало законів, інструкцій, декретів, доповнень, які регулюють сплату акцизного збору. Це є прогалиною в законодавстві, оскільки більшість нормативних актів лише погіршують роботу щодо контролю податкових інспекцій за платниками акцизного збору, а також погіршують і ускладнюють сплату акцизу самими платниками.

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати підприємцям і податківцям — це нестабільність податкового законодавства і його нечіткість. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на нетривалий час вирішується питання, внаслідок чого законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення [23, c. 37-38].