3. Обґрунтування категорії ог за рівнем загрози та ступенем їхньої захищеності. Основи теорії катастроф

Важливим питанням у методології забезпечення БЖД є виявлення джерел небезпек, що розв’язується на підставі вивчення технології виробництва на об’єкті або окремих його ділянках (цехах), з’ясування наявності легкозаймистих речовин і матеріалів, які, потрапляючи в повітря, утворюють газоповітряні, пилові суміші і пару.

Після виявлення джерел небезпек для прогнозування наслідків їх проявлення найбільшу увагу приділяють потенційно небезпечним об’єктам (ПНО) і територіям.

Примітка. Наприкінці 2002 р. в Україні закінчено створення Державного реєстру ПНО і територій, страхового фонду документації на вироби та об’єкти, що забезпечують загальне функціонування національної економіки.

Потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) – це об’єкти народногосподарського та військового призначення, системи життєзабезпечення, транспортні та інші системи, що в результаті аварії можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій.

Потенційно небезпечні території (ПНТ) – це території, у межах яких розміщено небезпечні об’єкти, речовини, побутові й промислові відходи, що в разі аварії можуть створити зону надзвичайної ситуації.

Потенційно небезпечні процеси (ПНП) – це технологічні, біохімічні, біоекологічні, гідротехнічні та інші процеси, що загрожують людині та середовищу.

До головних ознак, за якими об’єкт зараховують до категорії потенційно небезпечних, належать:

• наявність на території об’єкта небезпечних для людини та середовища речовин, матеріалів, енергій;

• використання у виробництві небезпечних технологій;

• зношені засоби чи елементи виробничого середовища;

• зберігання, викиди небезпечних виробничих відходів тощо.

На 2007 р. в Україні зареєстровано 18,5 тис. ПНО, із яких 5,5 тис. відносяться до об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) (визначені відповідно до наказу МНС від 23.02.06 р. № 98). За видами небезпеки це пожежонебезпечні (41 %), вибухонебезпечні (37 %), хімічно небезпечні (7,9 %), радіаційно небезпечні (2,1 %), гідродинамічно небезпечні (1,85 %), біологічно небезпечні (1,8 %) об’єкти.

Із зазначеної кількості ПНО 448 об’єктів мають стратегічне значення для країни. До них, у першу чергу, відносяться такі об’єкти, як ВАТ «АЗОТ», ВАТ «Стирол», ВАТ «Сумихімпром», об’єкти військово-промислового комплексу та ін. Вони є в кожному регіоні (на складах Збройних сил зберігається 2,5 млн. тонн боєприпасів, які підлягають утилізації). До зони ураження від можливих НС на військових об’єктах потрапляє 360 населених пунктів, більше 200 ПНО, в тому числі Хмельницька АЕС. Аварії на ПНО можуть створити небезпеки для значної кількості людей на великих територіях, так, у зонах можливого хімічного зараження мешкає близько 16 млн. людей (33,4 % від населення країни).

Крім об’єктів, потенційно небезпечними можуть бути окремі території. Так, на 17 % території України відбуваються процеси підтоплення ґрунтовими водами, зсувні процеси внаслідок активізації небезпечних геологічних процесів. Насамперед це стосується територій в АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. Зсувні процеси спостерігались у Полтавській області (у м. Лубни площа зсуву досягла 54га, де знаходяться 254 будинки), а також у Чернігівській, Запорізькій областях та м. Севастополі.

Інше важливе питання у методології забезпечення БЖД – визначення можливих причин проявлення небезпек на конкретному об’єкті. Це питання розв’язується побудовою логічного дерева подій: між проявленням небезпек і причинами існує причинно-наслідковий зв’язок, тобто проявлення небезпеки має певну причину (чи декілька), яка, у свою чергу, є наслідком іншої причини і т. ін

До загальних заходів запобігання виникненню НС і зниженню рівня їх наслідків відносять такі:

• систематичний нагляд (моніторинг) за технологічним станом ПНО, своєчасне виявлення джерел, що можуть призвести до НС;

• контроль за параметрами природного середовища промислової зони;

• дотримання відповідних норм і правил розміщення, будівництва та експлуа-тації ПНО;

• створення ешелонованих матеріальних резервів, сил і засобів на випадок НС;

• застосування санкцій до порушників БЖД;

• правове регулювання всіх аспектів безпеки (декларування об’єктів, державна екс-пертиза ПНО, паспортизація, впровадження сучасних методів діагностики тощо);

• підвищення рівня професійної підготовки виробничого персоналу, проведення масово-роз’яснювальних і профілактичних заходів на ПНО.

Реалізація цих заходів допоможе істотно зменшити ймовірність виникнення НС, мінімалізувати негативні наслідки, сприятиме підвищенню безпеки життєдіяль-ності в регіоні і в країні в цілому.