Лекція
Тема 3. Поняття трудового договору і порядок прийняття на роботу
1. Поняття, сторони та зміст трудового договору
Трудовий договір це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Основний критерій відмінності трудового договору та цивільно-правової угоди: цивільно-правовий договір укладається заради досягнення результатів праці, а трудовий договір регулює сам характер праці.
Зміст трудового договору складають істотні (обов”язкові) та факультативні (додаткові) умови. Обов”язкові: місце роботи, трудова функція, час початку роботи, оплата праці.
За загальним правилом, трудовий договір вважається укладеним після досягнення згоди щодо всіх істотних умов.
Трудові відносини працівника - державного службовця виникають на підставі трудового договору й акту призначення (затвердження , обрання тощо). Трудове законодавство до даних трудових відносин застосовується в частині, не врегульованій спеціальними законами.
Трудові відносини можуть виникати на основі членства ( кооперативи, селянські господарства, учасники господарських підприємств, споживспілки). Особливості праці вказаної категорії працівників можуть регламентуватися статутами господарських утворень але в межах трудового законодавства і з врахуванням положень спеціального законодавства (ЗУ „Про кооперацію” від 10.07.2003р. № 1087 – IV)
Сторонами трудового договору є роботодавець та працівник.
Роботодавець : 1) юридична особа, від імені якої виступає
- власник
- уповноважений власником орган (колегіальний
чи одноособовий)
2) фізична особа
Працівник : 1) за загальним правилом – особа, що досягла 16 років.
2) за згодою одного з батьків – неповнолітні з 15 років
3) для виконання роботи яка не завдає шкоди здоров”ю,
у вільний від навчання час та за згодою одного з
батьків – непонолітні з 14 років.
2. Строки та форми трудового договору.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається тільки у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, зокрема з огляду на:
характер роботи (сезонні роботи)
умов виконання роботи (заміщення тимчасово відсутнього)
інтересів працівника (сімейні обставини, виїзд за кордон і інш.)
в інших випадках, передбачених законодавчими актами (організований набір в сільську місцевість, молоді спеціалісти за держзамовленям).
За формою трудові договори поділяють на письмові, усні та конклюдентні.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Хоча, на практиці трудовий договір укладається, зазвичай, усно.
Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Укладення усного та письмового трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Трудовий договір вважається укладеним і в тому випадку, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Конклюдентна форма договору має місце у випадку фактичного допущення з відома роботодавця до виконання роботи працівника за відсутності усного чи письмового узгодження істотних умов трудового договору.