4 Питання. Два способи збільшення додаткового часу.

Перший спосіб збільшення додаткового часу пов’язаний з тривалістю робочого дня.

Робочий день – час доби, протягом якого робочий працює на підприємстві капіталіста. Робочий день складається з необхідного і додаткового робочого часу.

Додаткова вартість, що виробляється шляхом абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю.

4 год. НРЧ 4 год. ДРЧ + 2 год.

|____________|____________|______|

4 год. НРЧ 6 год. ДРЧ

4 x 100% 6 x 100%

m′1 = 4 = 100%; m′2 = 4 = 150%

Є максимальні межі робочого дня: фізична і соціальна, пов’язані з необхідністю задовольняти фізичні і соціальні потреби найманих робітників. Співвідношення класових сил визначає тривалість робочого дня.

Підвищення інтенсивності праці понад суспільно нормальним рівнем означає виробництво абсолютної додаткової вартості, тому що це є скрите збільшення робочого дня. У наші часи у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою законодавство встановило 8-годинний робочий день, тому збільшення абсолютної додаткової вартості відбувається за рахунок підвищення інтенсивності праці, наднормових робіт, приробітків після основної роботи. В США використовується термін “moon lighting” – робота при місячному світлі. Середня тривалість приробітків – 13 годин на тиждень.

Другий спосіб збільшення виробництва додаткової вартості полягає в тому, що при незмінному робочому дні зменшується частка необхідного робочого часу і, відповідно, зростає частка додаткового робочого часу. Протягом НРЧ створюється еквівалент вартості робочої сили, тому, якщо знизиться вартість життєвих засобів, які входять до складу того, що споживають наймані робітники та їх родини, то це зменшить вартість робочої сили і скоротить НРЧ.

Додаткова вартість, що створюється при незмінному робочому дні за рахунок скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового робочого часу на основі зростання продуктивності праці в галузях, котрі виробляють життєві засоби для найманих робітників та їх родин, або в галузях, котрі виробляють засоби виробництва для цих галузей, називається відносною додатковою вартістю.

Робочий день 8 год.

4 год. НРЧ 4 год. ДРЧ

׀______׀______׀____________׀

2 год.НРЧ 6 год. ДРЧ

4 x 100% 6 x 100%

m′1 = 4 = 100%; m′2 = 2 = 300%

Різновидом відносної додаткової вартості є надлишкова додаткова вартість.

Надлишкова додаткова вартість – додаткова вартість, що отримують окремі капіталісти в результаті зниження індивідуальної вартості їх товарів, у порівнянні з суспільною вартістю, на основі більш високої продуктивності праці на окремих підприємствах, у порівнянні з суспільно нормальним рівнем (новації у процесі виробництва – техніці, технології, організації виробництва, використання більш кваліфікованої робочої сили).

Робочий на підприємстві, де продуктивність праці вища за звичайну, швидше створює еквівалент вартості робочої сили і більшу частку робочого дня працює на капіталіста (в межах того ж робочого дня змінюється співвідношення між необхідним і додатковим робочим часом на користь останнього).

Надлишкова додаткова вартість – тимчасове явище, воно зникає як тільки новий метод виробництва або даний рівень кваліфікації робочої сили широко розповсюджуються, стають типовими.

Погоня за надлишковою додатковою вартістю – механізм удосконалення продуктивних сил при капіталізмі (новації впроваджуються спочатку на окремих підприємствах, потім – в галузі, врешті решт розвиваються продуктивні сили).

Закон додаткової вартості, що виражає основне виробниче відношення капіталізму – відношення експлуатації найманих робітників капіталістами, - Маркс розглядав в якості основного економічного закону капіталістичного способу виробництва. Це – закон руху, розвитку капіталістичного суспільства.