3 Питання. Постійний та змінний капітал. Норма і маса додаткової вартості.

Марксистська політекономія визначає капітал як специфічне виробниче відношення, що полягає в експлуатації найманого труда капіталом, у привласненні капіталістом додаткової вартості.

Це виробниче відношення представлено у речах – в засобах виробництва, грошах. Але самі по собі ці речі, згідно марксистській політекономії, не є капітал. Вони перетворюються в капітал тільки при використанні в якості засобу експлуатації найманих робітників. Капітал – специфічне виробниче відношення, що притаманне тільки капіталістичному способу виробництва.

Сутність капіталу як виробничого відношення розкривається у вченні Маркса про постійний і змінний капітал.

В процесі виробництва завжди приймають участь 2 фактори: засоби виробництва (або речовий фактор) і робоча сила (особистий фактор).

Та частина капіталу, що перетворена в засоби виробництва, в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості, тому Маркс назвав її постійним капіталом ( С – лат. constant, постійний). Скільки вартості було представлено в засобах виробництва, стільки й збережено, завдяки конкретному труду найманого робітника.

Ту частину капіталу, яка перетворена в робочу силу і в процесі виробництва змінює свою вартість в тому сенсі, що відтворює еквівалент своєї власної вартості і понад цим створює додаткову вартість, Маркс назвав змінним капіталом ( V – variables – змінний; m – mehrwert – додаткова вартість).

Стара вартість Знов створена вартість

↓ ↓ ↓

T (W) = C + ( v + m )

↑ ↑ ↑ ↑

Вартість товару Вартість спожитих Еквівалент Додаткова

засобів виробництва вартості вартість

робочої сили

Критерій розрізнення постійного та змінного капіталів: різна роль двох частин капіталу в утворенні вартості товару, в створенні додаткової вартості. Постійний капітал нової вартості не створює, тобто не створює додаткової вартості, це здійснює лише змінний капітал, точніше, абстрактний труд найманих робітників, що представляє змінний капітал в процесі виробництва.

Оскільки додаткова вартість – плід не всього капіталу, а тільки змінного капіталу, остільки для вимірювання степеня експлуатації найманих робітників додаткову вартість слід зіставляти тільки зі змінним капіталом.

Норма додаткової вартості виражає ступінь експлуатації найманих робітників:

m x 100%

m′ = v

Еквівалент вартості робочої сили створюється протягом необхідного робочого часу , а додаткова вартість – протягом додаткового робочого часу (не плутати з суспільно необхідним робочим часом, який розглядається в парі з індивідуальним робочим часом, і стосується проблеми величини вартості).

Необхідні і додаткові час, труд, продукт – категорії, характерні для різних способів виробництва, починаючи з розкладання первіснообщинного устрою. Вони відбивають різницю між тим, що необхідно для відтворення безпосереднього виробника матеріальних благ, і тим, що вироблено понад цього. Специфіка суспільного устрою виражається в тому як розподіляється необхідний продукт, хто привласнює додатковий продукт. Тільки при капіталізмі необхідний і додатковий продукти відбивають відношення купівлі-продажу робочої сили, експлуатації найманих робітників. Додаткова вартість – специфічна категорія капіталістичного устрою, специфічна форма додаткового продукту.

додатковий робочий час x 100%

m′ = необхідний робочий час

Маса додаткової вартості представляє собою абсолютну величину додаткової вартості, що надходить капіталісту від експлуатації всіх працюючих на нього найманих робітників.

m x V m′ x V

M = v = 100%

v ≠ V

змінний капітал, авансований увесь змінний капітал

на купівлю 1 робочої сили