2012-2013 н.р.
Тема 29. Спеціальний режим господарювання
1. Поняття та види спеціального режиму господарювання (далі - СРГ).
2. Мета і порядок створення спеціальних (вільних) економічних зон (далі - ВЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (далі - ТПР), їх типи.
3. Правовий режим господарської діяльності в умовах спеціальної економічної зони та території пріоритетного розвитку.
Поняття та види спеціального режиму господарювання
СРГ застосовується в законодавчому порядку при необхідності встановлення особливих умов господарювання
1) на певній території держави,
2) у певній галузі економіки
3) чи в рамках відповідного господарського договору.
Загальне господарське законодавство на даних територіях, в окремих галузях діє з урахуванням тих особливостей, які передбачені спеціальними НПА для певної території або галузі.
Спеціальний режим господарювання (СРГ) - це інститут господарського законодавства, які визначають особливий порядок здійснення ГД на певній території або в певній галузі економіки або в рамках відповідного господарського договору, який відрізняється від загального режиму ГД, передбаченого законодавством, і вводиться для досягнення цілей, встановлених державою.
Причини застосування СРГ:
1) необхідність створення на певній території держави сприятливих умов для стимулювання залучення інвестицій, створення додаткових робочих місць та ін. (наприклад, створення ВЕЗ, ТПР, договір концесії);
2) необхідність забезпечення охорони певних територій (наприклад, природно-заповідного фонду, державного кордону);
3) необхідність введення особливого порядку господарювання (наприклад, у разі встановлення на певній території надзвичайного стану або введення воєнного стану).
СРГ визначається рядом НПА, що регулюють особливості здійснення господарських операцій в умовах цього режиму. Дуже часто СРГ ототожнюють зі ВЕЗ. Однак це далеко не так, оскільки СРГ використовується і в різних галузях економіки та на певних територіях, що властиво не тільки ВЕЗ, а й для інших видів СРГ.
Згідно ГКУ (розділ 8) виділяють наступні види СРГ:
1) ГД в спеціальних економічних зонах (далі – СЕЗ) СЕЗ(типи СЕЗ- вільні митні зони, технополіси, технопарки, комплексні виробничі зони, туристичні та рекреаційний зони та ін.);
2) концесійна діяльність;
3) ГД у виключній (морській) економічній зоні України;
4) ГД на державному кордоні України;
5) ГД в окремих галузях економіки;
6) ГД на території пріоритетного розвитку;
7) ГД на територіях природно-заповідного фонду України, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та ін. територіях;
8) ГД в умовах надзвичайного стану або екологічної ситуації;
9) ГД в умовах воєнного стану.
Виходячи з цього, можна виділити:
1) обмежувальний режим господарювання, який може бути встановлений:
- на державному кордоні (ЗУ від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон»);
- у випадках введення надзвичайного або воєнного стану (ЗУ від 26 червня 1992 р. «Про надзвичайний стан» та від 6 квітня 2000 р. "Про правовий режим воєнного стану»);
- на територіях природно-заповідного фонду (ЗУ від 16 червня 1992 р. «Про природно-заповідний фонд України») та ін.;
2) заохочувальний режим господарювання, який може бути встановлений:
- у вільних економічних зонах (ВЕЗ) (ЗУ від 13 жовтня 1992 р. «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (далі ЗУ від 13.10.92 р.) та закони щодо конкретних ЗУ «Про ВЕЗ« Славутич »», «Про СЕЗІнтерпорт Ковель» »,« Про СЕЗ«Яворів» »та ін.;
- на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) (ст. 16 ЗУ від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення», де передбачається створення ТПР, яке повинно стимулюється державою, ЗУ «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецької області», в якому визначено, що такими територіями повинні бути райони з високим рівнем безробіття. Ще в 1992 р. був розроблений проект Положення про статус ТПР, який через велику кількість недоробок і похибок так і не був прийнятий;
- в окремих галузях економіки (наприклад, раніше був чинний ЗУ від 14 липня 1999 р. «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України»);
- у процесі виконання певних господарських договорів (ЗУ від 16 липня 1999 р. «Про концесії»).