1. Зворотній зв'язок між ціною та кількістю товару, що продається;

2. прямий зв'язок між ціною та кількістю товару, що продається;

3. зв'язок між еластичними товарами та нееластичними;

4. міру еластичності кожного товару.

91. Ізокванта ілюструє:

1. Криву валового обсягу продукту;

2. графічне зображення виробничої функції;

3. різні обсяги продукту, які можна виготовити при заданій кількості ресурсів;

4. криву середнього продукту;

5. криву граничного продукту.

92. При інших рівних умовах зростання пропозиції призведе:

1. до росту рівноважних цін та кількості пропозиції;

2. до зниження рівноважних цін та обсягу;

3. до росту ціни та зниження кількості;

4. до зниження ціни та росту обсягу пропозиції.

93. Попит - це:

1. кількість товару, яку споживач бажає та спроможний спожити за певну ціну впродовж визначеного періоду часу;

2. кількість товару, яку виробник бажає та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного періоду часу;

3. кількість продукту, яку споживачі не обов’язково бажають, проте, можуть купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу;

4. кількість продукту, яку споживачі бажають і можуть купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

94. Ефект масштабу, який полягає у пропорційному зростанні економічної ефективності і масштабів господарської діяльності називається:

1. законом ефекту масштабу;

2. зростаючим ефектом масштабу;

3. незмінним ефектом масштабу.

4. спадним ефектом масштабу.

95. Лінія, яка відображає різні комбінації затрат капіталу і праці, при яких сукупні витрати виробництва залишаються незмінними називається:

1. бюджетною прямою;

2. кривою індиферентності;

3. ізоквантою;

4. ізокостою.

96. Які із товарів є товарами-доповнювачами?

1. чай і кава;

2. мед і цукор;

3. сорочка і штани;

4. автомобіль і бензин.

97. Збільшення ціни одного з ресурсів графічно виражається:

1. Паралельним зсувом ізокости праворуч;

2. паралельним зсувом ізокости ліворуч;

3. збільшенням нахилу ізокванти;

4. зменшенням нахилу ізокости;

5. збільшенням нахилу ізокости.

98. Виробництво – це:

1. це технічне співвідношення, яке відображає взаємозв’язок між сукупними витратами чинників виробництва і максимальним випуском продукції, виробленим за допомогою цього набору чинників;

2. практичне застосування знань про способи виробництва економічних благ;

3. процес перетворення вхідних чинників виробництва у готову продукцію;

4. зміна обсягу виробництва продукції при збільшенні одного вхідного чинника виробництва.

99. Якщо обсяги споживання товару не залежать від рівня до­ходу споживача, то їх називають:

1. не залежними від доходу;

2. нейтральними;

3. індиферентними;

4. середньої споживчої якості;

5. товарами Гіффена.

100. Граничні витрати - це:

1. додаткові ви­трати на виробництво додаткової одиниці продукції;

2. постійні витрати, поділені на обсяг продукції;

3. витрати, загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу, структури і асортименту продукції, що виробляється і реалізується;

4. вартість витрачених на виробництво коштів, яка визначається найбільш можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені в щось інше.

101. Мікроекономіка як наука вивчає:

1. тільки поведінку окремого споживача;

2. діяльність окремих економічних суб'єктів на мікро рівні;

3. використання обмежених ресурсів для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства в мікро середовищі;

4. взаємодію структурних одиниць економіки.

102. Які із перерахованих значень загальної корисності характеризують закон спадної граничної корисності?

1. 200,300,400,500.

2. 200,450,750,1100.

3. 200,400,1600,9600.

4. 200,250,270,280.

5. 200,350,450,600.

103. Крива, що з’єднує точки з координатами „споживання за умов рівноваги” при зміні доходу називається: