Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу

Клімактеричний період — закономірний етап розвитку людини. Розрізня­ють поняття фізіологічного і патологічного клімаксу. У разі фізіологічного клімаксу поряд зі згасанням функцій розвиваються компенсаторні ме­ханізми. Патологічний клімакс має перебіг з важкими проявами, він пору­шує фізіологію старіння людини. Клімактеричні прояви у жінок поділяють на генітальні та екстрагенітальні, до останніх належать серцево-судинні, нервово-психічні, ендокринні порушення.

За терміном розвитку розрізняють такі види клімаксу:

• ранній — до 45 років;

• пізній — після 55 у жінок і після 60 років у чоловіків.

Ранній клімакс має важкий перебіг і належить до патологічного, що зу­мовлено порушенням менструального циклу, постменструальними кровоте­чами, причиною яких можуть бути рак тіла матки, міоматоз, метрит, ендо­метрит, пухлини яєчників, спричинені гормонами. До патологічних станів належать клімактеричний синдром і дисфункціональні маткові кровотечі.

Відбувається вікова перебудова вищих вегетативних центрів з пору­шенням циклічної гонадотропної діяльності гіпофіза, циклічної діяльності яєчників з припиненням овуляції і репродуктивної здатності організму в жінок, значним зниженням функції яєчок у чоловіків.

Клімактеричний синдром включає такий симптомокомплекс:

• серцево-судинні порушення — гіпертензія, тахікардія, мігрень, паре­стезії, ангіоспазм, пітливість, припливи жару, біль у ділянці серця;

• нервово-психічні порушення — збудливість, втомлюваність, де­пресія, плаксивість, почуття страху, безсоння.

У патологічному клімаксі виділяють 3 форми психоневрологічних по­рушень:

• гіперстенічна — збудливість, підвищена втомлюваність, вазомоторні реакції — гіперактивні й астенічні;

• гіпостенічна — послаблення процесів збудження і гальмування в корі, млявість, сонливість, зниження емоцій, загальмованість, послаблен­ня пам'яті, депресія; вазомоторні реакції такі самі;

• ендокринні порушення — порушення обміну білків, жирів, вугле­водів, відзначають обмінні артрити, екземи, дизуричні явища.

У чоловіків більше, ніж у жінок, виражений серцево-судинний синд­ром, що пов'язано з атеросклеротичними змінами (вони розвиваються у чоловіків на 10 років раніше, ніж у жінок).

Розрізняють три симптоми серцево-судинних порушень:

1) гіпертензивний (48,2 %);

2) стенокардичний (19,4 %);

3) вазорегуляторно-астенічний (82,4 %). Гіпертензивний тип — артеріальний тиск швидко підвищується і зни­жується, спостерігається діастолічна гіпертензія, що знижує пульсовий тиск.

Стенокардичний тип — важкість за грудниною, біль у серці, задишка. У чоловіків напади пов'язані з фізичним навантаженням серед повного здоров'я. Ці порушення погано лікуються без застосування тестостеронів.

Вазорегуляторно-астенічний синдром — втомлюваність, м'язова слабкість, яка не залежить від фізичного навантаження. Це пов'язано з по­рушенням периферійного кровотоку (зниження швидкості кровотоку, не­адекватність його розподілу).

Сечові та статеві порушення характерні для патологічної клініки у чо­ловіків і пов'язані зі зниженням тонусу сечового міхура, зменшенням кількості статевих гормонів. Біль тупий у ділянці сечового міхура, змен­шення струменя сечі, утруднення початку сечовиділення, зниження по­тенції, що призводить до конфлікту між бажанням і можливостями стате­вого життя.

На статеве життя впливає не тільки зниження діяльності статевих за­лоз, а й зміни психічної і фізичної діяльності.

Ендокринні порушення, характерні для патологічного клімаксу:

1. Відсутня фаза овуляції, не утворюється жовте тіло. Зберігається ес­трогенна функція яєчників. Ступінь порушення різний. Може швидко роз­виватися виснаження функцій яєчників. Перший прояв — затримка менст­руації на 2—3 міс, що може бути пов'язано з постменструальною кровоте­чею і проявом клімактеричного синдрому.

2. Поступово приходить стійка менопауза, екскреція гормонів зни­жується, але повного припинення немає. Найбільш виражене зниження гормонів спостерігається через 3 роки менопаузи. Розвиваються компенса­торні реакції, які замінюють нормальну тканину в разі загальної атрофії. Компенсація здійснюється завдяки естрогенам з інших залоз. Різко вира­жений клімактеричний синдром. Велике значення має ЛГ і кора наднирко­вих залоз — головні адаптивні реакції.

З віком підвищується секреція гонадотропінів — лютеїнізувального і фолікулостимулювального гормонів (ЛГ і ФСГ). Ще в період правильного менструального циклу у віці 40 років добова екскреція з сечею ЛГ і ФСГ збільшується майже в 4 рази . З віком, як тільки зменшується про­дукція естрогенів, підвищується продукція ФСГ.

Продукція естрогенів поступово знижується, особливо у віці 40 років, і різко зменшується в період менопаузи. Збільшення концентрації гонадо­тропінів у крові призводить до надмірної стимуляції яєчників і до гіпер­плазії інтерстиціальної тканини.

У період менопаузи у жінок спостерігається високий рівень у крові ес­трону. Естрон постачається в кров завдяки біотрансформації андро-стендіолу в інтерстиціальній тканині яєчника і в корі надниркових залоз, процес відбувається в жировій тканині. Тому в жінок у період менопаузи паралельно з підвищенням естрогенів збільшується маса тіла.

Таким чином, на зміну естрадіолу в менопаузі з'являється естрон. До­бова продукція естрадіолу в менопаузі 6 мкг (у зрілому віці — 80— 500 мкг), а естрону — 400 мкг (98 % естрону постачається завдяки біо­трансформації).

Таким чином, підвищення рівня гонадотропінів у крові спричи­нюється до зниження продукції класичних естрогенів. Цей механізм у роз­витку клімаксу іноді можна ліквідувати і відновити у жінок ритмічну функцію яєчників, якщо циклічно застосовувати 5—6 курсів естрогенів (прогестинів), які забезпечують зниження рівня гонадотропінів у крові.

У чоловічому організмі репродуктивна система працює в циклічному, постійному режимі. Синтез і секреція тестикулярних андрогенів регу­люється ЛГ, а сперматогенез — ФСГ. Продукція тестостерону і секреція ЛГ, ФСГ саморегулюється за механізмом зворотного зв'язку. Секреція те­стостерону, ФСГ, кортизолу має добовий ритм, а продукція ЛГ — постійна, не змінюється протягом доби. Концентрація тестостерону в крові залишається постійною у віці від 16 до 50 років, але після 60 років про­дукція гормону знижується (табл. 3). Вікові зниження екскреції 17-КС із сечею пов'язані з гіпофункцією яєчок, а також із гіпофункцією наднир­кових залоз, яка зумовлена підвищенням вмісту в крові гонадотропінів .

У чоловічому організмі відбуваються зміни в тонічному центрі гіпо­таламуса, але сперматогенез не припиняється. Якщо розглядати клімакс як виключення репродуктивної функції, то тоді в чоловічому організмі клімакс відсутній.

Зниження секреції тестостерону обмежує репродуктивний потенціал. У старечому віці у чоловіків паралельно збільшується кількість у крові ес­трогенів, особливо естрадіолу. З віком в організмі налагоджується стабільне продукування глюкокортикоїдів.

Андрогени надниркових залоз чинять патогенну дію на передміхуро­ву залозу. З віком у чоловіків збільшується частота аденокарцином пе­редміхурової залози.

Збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, холес-теринемія формують клімакс вікових змін, які можна визначити як хворо­бу компенсації в період старіння організму в чоловіків.