Особливості процесу травлення у новонароджених

У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок фер­ментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.

Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент проце­су травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.

У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю. Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються фермента­ми підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів А, В, С і групи В.

Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон

З посиленням харчування і отриманням різних продуктів у дітей поси­люється секреторна і моторна діяльність травної системи. Єдиним типом травлення стає власне травлення під впливом ферментів у порожнині травного тракту.

З переходом на тверду їжу стає важливим механічне оброблення хар­чових продуктів і формування харчової грудки. Для жування стає важли­вим розвиток зубів.

У перші місяці після народження зуби містяться під слизовою оболон­кою ясен. Прорізування зубів починається з 6 міс, і цей процес може відбу­ватися з відхиленнями в загальному стані дитини. З'являється підвищена збудливість, дитина вередує, порушується сон, апетит, починається поси­лене слиновиділення, рефлекторно виникають риніт, подразливість слизової оболонки горла, підвищується температура тіла. Після прорізування зубів усі негативні явища зникають, дитина заспокоюється.

На кожній половині щелепи одночасно прорізуються зуби лівої та пра­вої половини ротової порожнини. Здебільшого спочатку прорізуються нижні зуби, а потім — верхні. Винятком із цього правила є поява бічних верхніх різців, а потім — бічних нижніх.

Молочні зуби прорізуються з такою послідовністю:

Вік, міс Назва зубів

6—7 міс Нижні центральні різці

8—9 міс Верхні центральні зубці

10 міс Бічні верхні різці

12 міс Бічні нижні різці

12—15 міс Перша пара кутніх зубів (перші моляри)

18—20 міс Ікла

20—30 міс Друга пара кутніх зубів (другі моляри) У процесі формування молочних зубів розрізняють два періоди:

• перший період — до 3—3,5 року — зуби стоять щільно, без проміжків;

• другий період (до 6 років) — висувається вперед нижня щелепа і з'являються фізіологічні проміжки між зубами, значна стертість зубів.

Із 5—6 років починається заміна молочних зубів на постійні. Перші постійні зуби — це перші моляри. Заміна молочних зубів відбувається в такій послідовності, в якій прорізувалися молочні зуби.

Для розрахунку кількості молочних зубів можна користуватись такою формулою".

п — 4 (де п — вік дитини в місяцях).

Для розрахунку кількості постійних зубів можна користуватися фор­мулою:

4 п - 20 (де п — кількість років, які виповнилися дитині).

Після прорізування перших молочних зубів жувальні рухи слабкі, во­ни аритмічні й чергуються зі смоктальними рухами. Із збільшенням кількості зубів жувальні рухи стають ритмічними, вони залежать від якості їжі, яка пережовується. Після заміни молочних зубів на постійні встановлюється нормальний прикус (12—13 років) і акт жування набуває усіх властивостей, які характерні для дорослої людини.

Секреція слинних залоз підвищується до 10 років, поліпшується амілолітична активність слини. Найбільшою активність слини буває у віці 1— 4 роки. У віці 10—14 років слиновиділення має коливання в широких межах.

У дітей 1—2 років та особливо 4—14 років співвідношення площі слизової оболонки шлунка до поверхні тіла вище, ніж у новонароджених і дорослих. З віком збільшується секреція шлункового соку натще. Секреція соляної кислоти прямо залежить від віку та маси тіла дітей. У хлопчиків секреція вища, ніж у дівчаток того самого віку і маси тіла. З віком збільшується інтенсивність секреції пепсиногенів залозами шлунка. Роз­вивається м'язовий шар, збільшується кількість еластичних волокон та інтрамуральних нервових закінчень. До 3-х років життя стабілізується мо­торна діяльність шлунка.

У порожнинному травленні кишок велику роль відіграє підшлункова залоза, яка у віці 15 років має масу близько 50 г. У 4—5 років великий вміст протеаз у підшлунковому секреті зумовлює підвищення його актив­ності. Але в 6—9 років максимальна активність секрету підшлункової за­лози вже пояснюється збільшенням амілолітичної і ліполітичної актив­ності. У подальшому підвищується об'єм секреції, а концентрація фер­ментів залишається майже постійною.

З віком збільшується тривалість і об'єм виділення жовчі, зменшується латентний період скорочення жовчного міхура. У жовчі збільшується кількість жовчних кислот, що підвищує ефективність травлення жирів. Одночасно з посиленням секреції ферментів у тонкій кишці з віком змен­шується проникність слизової оболонки і швидкість всмоктування пожив­них речовин у кров і лімфу.

Кількість калових мас з віком збільшується (в 1 рік — 69 г, у 3 роки — 90 ц у 7 років — 120 г, у 14 років — 150 г за добу). Дефекація стає актом, який коригується. У більшості людей акт дефекації відбувається один раз на добу, рідше — 2 рази на добу.

На ранніх етапах розвитку травної системи діють гормональні та місцеві механізми регуляції діяльності травного тракту, але в подальшому до регуляції травлення включаються центральні механізми, що

забезпечу­ються в тому числі й передніми відділами головного мозку.