3.5.Іспанія

Національному іспанському характеру властиві такі риси, як відвертість, галантність, відчуття гумору. Іспанці відрізняються також серйозністю і здатністю працювати в команді.

По частині пунктуальності жителі Іспанії – пряма протилежність німцям. Про схильність іспанців спізнюватися існує немало жартів. Не призначайте ділову зустріч опівдні – цей час сієсти.

Переговори традиційно починаються з обговорення таких тем, як погода, спорт, місцеві визначні пам’ятки і т д. Іспанці відрізняються багатослівністю і ділові переговори ведуть не дуже динамічно.

Знайомство відбувається за загальноприйнятими правилами: рукостискання і обмін візитними картками. Прохання залишитися на сніданок – звичайно всього лише формальність. Не приймайте її всерйоз. Якщо запрошення повторюється – знову відмовтеся. І лише третє запрошення можна вважати щирим, тільки його можна прийняти.

В неофіційній бесіді уникайте торкатися особистого життя свого або співбесідників, а також іспанської громадянської війни і правління Франка. Якщо ви не в захваті від кориди, не говоріть про це іспанцям.

Чайові в ресторанах, барах, кафе і інших службах побуту включені, за узгодженням з профспілками, в загальний рахунок за обслуговування.

Готуватися до поїздки потрібно з урахуванням того, який саме регіон ви збираєтеся відвідати. В кожній з сімнадцяти іспанських провінцій – свої специфічні традиції.

При бесіді іспанці віддають перевагу близькій відстані.

3.6.Італія

Італійці експансивні і дуже товариські. Бізнесмени надають велике значення неформальним відносинам з партнерами, вважаючи, що зустрічі в неформальній обстановці полегшують вироблення взаємоприйнятного рішення, дають можливість більш відверто критикувати партнера, не піддаючи переговорний процес небезпеки зриву.

Кращий спосіб зав’язати жваву бесіду з італійцями і здобути їхню симпатію – виявити цікавість до італійської історії і культури. Тема це справді невичерпна. Італійці дуже гордяться досягненнями своїх предків, тим, що їх батьківщина – справжній музей просто неба.

Міцні напої тут п’ють рідко. Зате без місцевого вина не обходиться жоден обід. Вимовляти довгі тости в Італії не прийнято. Перед тим, як осушити келихи, вимовляють “чин-чин”.

Італійські підприємці дотримуються основних правил ділової етики дуже серйозно і чекають того ж від своїх партнерів.

Якщо ви хочете відправитися куди-небудь в автомобілі, не потрібно самостійно ловити його на вулиці: якщо ви знаходитеся в готелі, попросіть портьє викликати таксі, а якщо – на вулиці, зайдіть в найближче кафе і зверніться з аналогічним проханням до господаря. Ця послуга не буде вам коштувати нічого або майже нічого.

Платити слід по лічильнику або трохи більше. На вокзалі солідна людина не повинна сам нести свій чемодан – для цього є носильники. Не скупіться на чайові носильникам.

Цілувати руки італійкам не тільки можна, але і потрібно. При зустрічі із знайомими, питайте спершу про здоров’я його дітей, а вже потім – про його власне.

Коли італієць рахує яку-небудь думку дурною, він виразно стукає по своїй голові. Постукуючи вказівним пальцем по носу, італієць як би попереджає: Будьте обережні, попереду небезпека, вони щось замишляють. Рухом пальця з одного боку в інший італієць може виражати легке засудження, загрозу або закликає прислухатися до сказаного.

Відстань при бесіді – близька.