Тема 1. Основні поняття та концепції ділового етикету

Етикет – слово французького походження, що означає манеру поведінки. Великий тлумачний словник сучасної української мови подає таке визначення етикету: “Встановлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві”. Слово “етикет” прижилось у багатьох мовах. Але в українській мові є свої слова-синоніми до цього слова, а саме: ґречність, чемність, норми поведінки.

Етикет – багатогранне поняття, яке охоплює всі можливі сфери діяльності та верстви суспільства у різних історичних проміжках. Етикет включає різноманітні правила поведінки серед різних соціальних груп.

В сучасній організації відбиття норм етики в службовому етикеті – необхідна умова успіху підприємства. Це основа ефективного ділового партнерства. Не менш важливою є ділова етика для ефективного управління персоналом організації. Можна виділити такі загальні типи етикету: етикет історичних періодів існування суспільства; етикет неординарних особистостей (титуловані особи); етикет соціальних верств; національний етикет; релігійний; професійний; родинно-побутовий; ситуативний, діловий та службовий етикет (таблиця 1.).

Запропонована класифікація є досить відносна тому, що конкретна людина, соціальна група можуть бути одночасно носіями різних типів етикету. Так, в туристичному бізнесі застосовуються на одному рівні різні типи етикету: діловий, професійний, національний, релігійний, службовий та ситуативний.

Діловий етикет нормує: мистецтво ділової розмови; форми знайомства; форми привітання; ділове листування; поведінково-ритуальні аспекти процесу ділового партнерства; ділові прийоми; використання візитних карток в діловій практиці; зовнішній вигляд ділової людини; манери ділової людини; спілкування телефоном та з використанням інших технічних засобів.

Професійний етикет регулює специфічні відносини в середині однорідної професійної сфери. Прикладом з професійної медичної етики є клятва Гіппократа, в туристичному бізнесі таким є Глобальний етичний кодекс туризму.

Національний етикет формується історично в результаті відокремлення нації з притаманними тільки їй менталітетом та етнічними особливостями. Вивчення національного етикету країн з якими співпрацює туристичне підприємство полегшує партнерські відносини та дає перевагу над конкурентами в боротьбі за якісне обслуговування.

Релігійний етикет відображає основні релігійні заповіді (догми) поведінки в культових місцях під час богослужінь та загалом в середовищі віруючих різних конфесій. Знання таких релігійних норм рятує туристів від ворожого ставлення з боку віруючих.

Таблиця 1.

Класифікація етикету

№ за/п	Тип етикету	Де діє, для кого притаманний
1	Етикет історичних епох	Первіснообщинний Рабовласницький Феодальний Капіталістичний Соціалістичний (комуністичний)
2	Етикет титулованих осіб Етикет ранговий	Імператорів, царів, графів, князів Для радників, сановників, чиновників і категорій осіб чітко розподілених згідно державних рангів
3	Етикет соціальних верств суспільства	Вищого класу суспільства Середнього класу Нижчого класу
4	Етикет національний	Притаманний: українцям росіянам полякам
5	Етикет релігійний	Притаманний для головних світових релігій: християнської конфуціанської мусульманської буддійської
6	Етикет професійний	дипломатичний медичний військовий
7	Етикет родинно-побутовий	батьківський товариський дитячий
8	Ситуативний етикет	столовий гостинний поведінки в транспорті та на вулиці поведінки в ресторані поведінки в театрі
9	Діловий етикет	глобального рівня макрорівня мезорівня
10	Службовий етикет	конкретної організації підприємства установи закладу і т.п .

Службовий етикет – це загальноприйняті (або декларативно встановлені) правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації.

Ситуативний етикет регулює відносини під час проведення бенкетів, прийому делегацій, театральних концертів, у транспорті, на вулиці та інших ситуацій дотичних до туризму.