Міністерство освіти і науки України Донбаський державний технічний університет

Кафедра соціально – гуманітарних дисциплін

С.Я. Зуйко, о.В. Андрієнко

Опорний конспект лекцій

з курсу

«Політологія»

( для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання)

Затверджено

на засіданні кафедри

соціально–гуманітарних дисциплін,

протокол № 1, від 30 серпня 2012 р.

Завідувач кафедри

соціально–гуманітарних дисциплін

канд. філос. наук, проф.

_____________ В.В. Патерикіна

Алчевськ

ДонДТУ

2012

З М І С Т

Передмова………………………………………………………………………... 3

Лекція 1. Предмет, методи і функції політології…………………………….. 3

Лекція 2. Політична система суспільства……………...……………………….......... 7

Лекція 3. Держава в політичній системі суспільства ………………….……........ 10

Лекція 4. Світовий політичний процес і міжнародна політика…………......... 14

Лекція 5. Світові соціально–політичні доктрини сучасності…………….......... 20

Список рекомендованої літератури……………………………………………... 26

Передмова

В умовах становлення сучасної політичної системи суспільства вивчення політології стає одним з важливих чинників гуманізації соціально-економічних відносин та формування демократичних орієнтирів і політичної культури студентів – майбутньої еліти України як правової держави, громадянського і демократичного суспільства.

Кожній людині, незалежно від її професії, фаху потрібні політичні знання. Від того, яка політична культура громадян, які взаємовідносини особи, суспільства і держави, залежить якість, ефективність політичних рішень, рівень реалізації інтересів різних соціальних спільностей і груп, їх участь у політичному житті .

Оволодівати політологічною наукою потрібно для того, щоб не бути пасивним об’єктом політики, об’єктом політичного маніпулювання, а активно впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення знань з політології особливо зростають у переломні історичні періоди, коли докорінно змінюються основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство.

Головне призначення пропонованого курсу лекцій з політології полягає в тому, щоб допомогти студентам – майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності – оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які б склали основу їх демократичної політичної культури, активної громадянської позиції. Ці знання сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них.

Теми пропонованого оглядового курсу лекцій охоплюють найважливіші, вузлові проблеми політології.

Лекція 1

Предмет, методи і функцiï полiтологiї

План

1. Політологія як суспільне явище.

2. Предмет політології.

3. Методи і функції політології.

"Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами".

Уїнстон Черчілль

1

В ті далекі часи, коли виникла держава, в суспільстві склалися відносини, які отримали назву політичних, а діяльність в межах цих відносин стала називатися політикою. Політика – це діяльність органів державної влади і управління, а також суспільних класів, прошарків, груп, партій, індивідів, яка визначається їх інтересами та цілями. Політика – це питання і події суспільного, державного життя.

Цивілізоване людське суспільство ніколи не було соціально однорідним. Тому і інтереси суспільних прошарків ніколи не були однаковими. Більш того, в критичні моменти розвитку держави інтереси великих суспільних груп, прошарків та класів можуть стати протилежними. А це загрожує громадянською війною, яка с найбільш жорстокою із війн. Тому одним із головних завдань політиків було і завжди буде узгодження різних соціальних інтересів, зняття соціальної напруги в суспільстві. Але для того, щоб проводити в життя свої рішення, політикам потрібна влада. Тому ядром політики, політичної діяльності є одержання, утримання і використання державної влади. Політика дає суспільству його структури, форми, створює політичні інститути, закони і правила діяльності і надає мож­ливість людині адаптуватися в умовах, що змінюються. Ще в сиву давнину філософ Аристотель сказав, що людина – це істота політична. Тобто життя в суспільстві неможливе поза політикою. Політика виступає як всезагальна форма соціальних зв'язків, яка забезпечується, насамперед, державою. Люди можуть не цікавитися політикою, але вийти з-під її впливу, доки живуть в суспільстві, не можуть. В кінцевому рахунку регламентація людської діяльності так або ж інакше пов'язана з державою, тобто з політикою.

В той же час політика – це тільки одна із сфер соціального життя, яка постійно взаємодіє з іншими сферами. Але саме в політичній сфері найбільш виразно виявляються інтереси як індивідів, так і великих соціальних груп. Політика найбільш динамічна сфера суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими сферами, що породжує взаємний вплив. Так, на політику значний вплив має економічна сфера життя суспільства. Проміжною і з'єднувальною ланкою між політикою і економікою є соціальна структура. Вона визначає суб'єкти політики, характер і спрямування політичних процесів. Політичні сили і рухи формуються на основі соціальної структури.

Помітний вплив на політику має і духовна сфера життя суспільства. Від неї багато в чому залежить державний устрій, форма політичних інститутів, методи їх функціонування тощо.

Таким .чином, політика визначається життям суспільства. Вона є соціальним явищем. І не тільки тому, що відчуває вплив інших соціальних процесів, які ідуть в суспільстві, але й тому, що значно впливає на всі сфери життя суспільства: економічне, соціальне, духовне. Економічна політика, наприклад, може прискорювати, або ж гальмувати господарську діяльність, економічне життя. Значний вплив політика мас на соціальну сферу. Від неї залежить стан соціальної захищеності людини, її впевненість у завтрашньому дні. Духовний розвиток суспільства також залежить від політичної лінії держави в цьому напрямку. Політика виступає як значне соціальне явище, без якого життя суспільства неможливе.

2

Політологія – термін, який складається з двох, грецьких за походженням, слів: політика і логос. Перше слово походить від «поліс» – держава (місто) і в перекладі означає «державні справи». Друге слово перекладається як наука або ж теорія. Таким чином, термін політологія в перекладі з грецької означає наука про державні справи, або ж наука про політику.

Політологія викладається в тих країнах, які твердо стали на шлях демократії. Політична наука, як і кожна наука, повинна неупереджено аналізувати дійсність, а без основних атрибутів демократії, насамперед плюралізму, такий аналіз просто неможливий. Без повної свободи думок і поглядів він буде однобоким, тобто необ'єктивним, ненауковим. Тому в країнах, де відсутня демократія неможливе існування політології. І якщо курс політичних знань і викладається в таких країнах, то він носить вочевидь ідеологічний, а не науковий характер.

Політологія виникла на методологічній основі позитивізму, який вважає, що наука не пояснює, а лише описує явища і відповідає на питання, як вони виникають, існують і розвиваються. Чому саме так іде процес, наука не може пояснити. Західні політологи використовують підхід відомого вченого М. Вебера (1864-1920) до соціального життя, як до руху, що не має власних законів розвитку. Його концепція ідеальних типів направлена проти ідеї об'єктивної закономірності історичного розвитку і служить методологічним обґрунтуванням плюралізму як принципу дослідницької діяльності.

Піддавав критиці теорію про об'єктивні закони суспільного розвитку і К. Попер (1902-1994) – відомий вчений, праці якого є значним внеском в політологію. Він стоїть на тому, що знання існують тільки у вигляді припущень (уявлень про них) і людина не може виявити (установити) законів суспільного розвитку.

В той же час деякі політологи, особливо на пострадянському просторі, визнають підпорядкованість соціальних, у тому числі політичних, явищ загальним для всієї дійсності закономірностям. Суперечка між різними школами політологів йде і зараз. В кінцевому рахунку час розставить все на свої місця. Але не можна не враховувати того, що в житті суспільства є певні постійні. Наприклад, люди діляться на тих, хто веде за собою і тих, яких ведуть; частина людей над усе жадає влади; одні суспільні переміни відкривають двері іншим; людина схильна до помилок і тому потребує наставництва. Ці та інші постійні є закономірними, на їх основі може будуватись науковий аналіз політичної дійсності. Та все ж не слід забувати, що не меншу, а може і більшу роль в суспільному житті відіграють випадковості. Тут можна навести порівняння з потоком води, який закономірно тече з більш високої точки до нижчої. Але те, як він потече: наліво, направо – визначає пісчинка, яка випадково опиниться на шляху першої краплі цього потоку. Передбачити в повному обсязі всі випадковості неможливо, тому ніхто не зможе вказати точного шляху водяного потоку, але основний його напрямок, виходячи із закономірності руху води, передбачити можна: він буде згори вниз. Так і в політичному житті випадковості можуть визначати той або інший шлях вирішення проблеми, той або інший шлях політичного процесу, але знання постійних, закономірних явищ дозволяє робити певні, досить точні прогнози.

Враховуючи те, що вивчення курсу політології не ставить за мету готувати фахівців цієї науки, а лише вимагає засвоєння студентами її основних положень, автор не йде по шляху ускладнювання розгляду питань предмету політології надмірно професійними тонкощами, а намагається викласти матеріал максимально доступно.

Як і у будь-якій науці, в політології можна виділити такі складові частини:

а) люди, які займаються дослідженням, розробкою, навчанням та застосуванням даної дисципліни; б) тематичну сферу дисципліни, тобто її предмет;

в) теорії, які пояснюють природу цього предмету;

г) методи, за допомогою яких добуваються та примножуються знання даної дисципліни.

Що стосується людей, які займаються дослідженням, навчанням та застосуванням політології, то вони в Україні є і, в цілому, здатні досить повно виконувати свої функції. Це в нашому випадку може бути прийняте без доказів. Предмет же політології викликає деякі запитання, на які необхідно дати вичерпну відповідь. Справа в тому, що політичні стосунки, відносини вивчає цілий ряд наук: історія, правознавство, соціологія та ін. Власне, сфера політики об'єднує всі науки про суспільство. Тобто суспільні відносини, куди входить і сфера політики, є об'єктом як політології, так і інших суспільних наук. Але торкаючись питань політики історія, наприклад, вивчає насамперед те, що було в минулому. Правознавство також торкається політики, але основну увагу зосереджує на розвитку і функціонуванні правової сфери. Соціологія вивчає в цілому суспільне життя. Лише політологія має своїм предметом виключно політичні відносини: діяльність політичних інститутів, процес прийняття політичних рішень, політичні владні відносини. Деякі фахівці, зокрема, 3. Нейбауер, визначають політологію як державознавство.

На погляд автора, можна погодитись з визначенням політології як науки, що вивчає спрямування і зміст політичного процесу, його суб'єкти і рушійні сили, ідейні доктрини. При цьому центральною є проблема влади. Серцевиною політології, основним предметом дослідження і вивчення є політична система, як знаряддя здійснення влади. Або ж коротко – предметом політології є політика в усіх її проявах.

При цьому слід враховувати, що політологія може виступати як наука і навчальна дисципліна. Як наука вона досліджує розвиток політичної сфери, Політичні процеси, системи, свідомість і культуру, історію політичної думки, політичні еліти, електорат тощо. Політологія, як навчальна дисципліна дає своїм слухачам знання політичних інститутів, їхнього устрою і функціонування, прав, свобод і обов'язків громадян, політичних концепцій і процесів, проблем участі особи в політичному житті тощо.

3

Слід підкреслити, що політологія є також і глибоко прикладною наукою. Вона аналізує конкретну дійсність та дає практичні висновки для політиків і всіх тих, хто обертається в сфері політики. Процес дослідження потребує використання певних методів, яких є чимало. Розглянемо тільки деякі з них: біхевіоризм, порівняльний метод та метод прийняття рішень.

Біхевіоризм (в перекладі з англійської – поведінковий) – метод, згідно якого явища політичного життя виводяться з природної поведінки людей. Він потребує вивчення характерної поведінки людей в політичному житті. Об'єктом вивчення може бути як окрема особистість, так і соціальний прошарок і навіть нація в цілому. Таким чином розглядаються процеси політичної соціалізації особи, електоральна поведінка, поведінка політичної еліти тощо. Головне в тому, що фахівець, який детально дослідив поведінку людини в тій або іншій політичній ситуації, може з досить великою достовірністю давати прогноз її дій за подібних політичних умов. За допомогою біхевіоризму політологи дають рекомендації, які дозволяють політикам визначити своїх союзників і противників в конкретних політичних діях, а також наперед з'ясували як будуть реагувати суб'єкти політичного процесу на ті або інші кроки у вирішенні соціальних проблем.

Порівняльний метод вимагає співставляти об'єкти дослідження, які мають схожий характер і, визначаючи їх загальні ознаки і специфічні риси, знаходить орієнтири їх подальшого розвитку. Наприклад, спів ставляючи політичне життя Російської Федерації і України, можна визначити, що загальним в їх розвитку є становлення демократії, ринкових відносин, поява нових суспільних прошарків тощо. Специфічним є те, що в Росії гострі проблеми становлення демократії вирішувались неодноразово за допомогою сили і кровопролиття. Це і відомі події протистояння Президента Б. Єльцина і парламенту Росії восени 1993 р., чеченські війни, події в Карачаєво-Черкесії (1999). В Україні також були конфлікти між виконавчою і законодавчою гілками влади, конфлікти на національному ґрунті в Криму, але вони вирішувались не силою, а компромісом на основі закону. Таке співставлення дає право робити висновок, що в перспективі Україна має чимало шансів досягти європейських стандартів політичного життя.

Метод прийняття рішень є одним із найбільш поширених в політології. Реалізація цього методу має кілька стадій і досягає поставленої мети, спираючись на такі поняття, як центр прийняття рішень (суб'єкт політики), саме політичне рішення (вибір способів політичних дій як кінцевий результат процесу прийняття політичних рішень) і реалізація політичних рішень.

Природно, що методи політології застосовуються в комплексі. Наприклад, політолог ставить за мету дати прогноз поведінки політичної еліти країни за умов кризи. Він повинен детально вивчити природні якості даної еліти, її характер (рішуча, стримана, нестримана, прямолінійна, обережна і т. ін.), провести порівняльний аналіз еліт, які вступили в контакт в процесі політичного життя, виділити їх загальні і специфічні риси. Далі визначити центр прийняття рішень, проаналізувати політичні рішення і хід їх реалізації. На основі отриманого матеріалу політолог може давати досить точний прогноз. Звичайно, в житті не все так просто, але наведена схема дає уявлення про кропітку працю політологів, або їх ще називають – політичних аналітиків. Та все ж прогноз аналітика рідко буває точним на сто відсотків. Це пояснюється тим, що неможливо охопити аналізом всю складність політичних відносин, але найбільш суттєві моменти можна. Тому прогнози політологів в цілому достатньо точні.

Політологія як наука має чимало функцій, але головними серед них є аналітична, моделююча і прогностична. Аналітична функція проявляється у всебічному аналізі політичного життя. Чим більш детальним і глибоким буде цей аналіз, тим точнішою буде модель ситуації що склалася. Проведення аналізу потребує від політолога широких та глибоких знань. Він повинен спиратись на знання багатьох гуманітарних дисциплін: історії, психології, права і т. ін.

Побудова моделі політичної ситуації є проявом іншої важливої функції політології – моделюючої. Модель ситуації, яка склалася в політичному житті, включає в себе багато складових. На основі їх співвідношення можна робити висновки про те, як ситуація буде розвиватися далі. Це і є головним проявом найважливішої функції політології – прогнозуючої.

Таким чином, аналіз дає змогу побудувати модель ситуації і за допомогою моделі давати політичні прогнози, а головне – рекомендувати політикам адекватні щодо ситуації дії. Якщо порівняти цей процес з грою в шахи, то можна сказати, що шахіст, аналізуючи ситуацію, передбачає як він буде ходити, як буде ходити суперник, яке складеться положення в результаті його дій, нарешті, як піде гра. Але в політичній грі, на відміну від шахів, приймають участь тисячі людей, а в період зростання політизації суспільства – мільйони. Тому виконання головної функції політології дуже не просте і потребує від її фахівців чималих зусиль. Політологи ніколи не будуть давати прогнози, практичні рекомендації, якщо вони не дослідять максимально можливу кількість необхідного матеріалу. Практика свідчить, що прогнози політологів в більшості своїй збуваються.

Лекція 2