2. Класифікація пристроїв

Пристрої класифікуються за такими признаками:

2.1. За цільовим призначенням:

2.1.1. верстатні пристрої — для закріплення заготовок (фрезерні, токарні, свердлильні та ін.);

2. пристрої для закріплення різальних інструментів;

3. пристрої для вимірювання і контролю;

2.1.4. складальні пристрої — для виконання складальних операцій, монтажу і демонтажу;

2.1.5. пристрої для захоплення, перенесення та орієнтування заготовок.

2.2. За видом спеціалізації:

1. універсальні;

2. спеціалізовані;

3. спеціальні.

2.3. За видом затиску:

2.3.1. з ручним і механізованим затиском;

2.4. За кількістю позицій:

1. одно позиційні;

2. багато позиційні;

2.5. За кількістю оброблюваних заготовок:

1. одномісні;

2. багатомісні.

Універсальні пристрої служать для закріплення різних за формою і розмірами деталей в індивідуальному і дрібносерійному типі виробництва.

Спеціалізовані пристрої використовуються в серійному типі виробництва. Пристрої, які призначені для встановлення і закріплення в них заготовок з однаковими технологічно-конструкторськими признаками, з однаковими базовими технологічними поверхнями, які вимагають однакової обробки.

Спеціальну оснастку використовують у масовому типі виробництва, проектуються тільки для заданої деталі, виходячи з її розмірів, форми, конфігурації.

Універсальна оснастка має розширені технологічні можливості, спеціалізована середні, спеціальна — обмежені технологічні можливості.

Універсальна оснастка конструктивно-складна, малопродуктивна і дорога.

Спеціальна оснастка конструктивно-проста, порівняно дешева, продуктивна і забезпечує найвищу точність.

Основний недолік спеціальної оснастки, яка використовується в масовому виробництві, – це її дострокове моральне старіння у випадку дострокового морального старіння закріплюваних в ній заготовок, що призводить у кінцевому результаті до не окуплених попередніх затрат. Така спеціальна оснастка, при її моральному старінні, не піддається демонтажу, списується і відправляється на металолом. У зв’язку із цим недоліком, потрібно раціонально використовувати системи універсально-складальних пристроїв(УСП).УСП – це 20-30тисяч різних деталей пристроїв, з яких одночасно можна скласти 200-300 різного виду пристроїв, спеціально для виконання даної операції, тому за домовленістю будь-який машинобудівний завод може закупити таку систему універсально-складальних пристроїв з відповідною технологічною і конструкторською документацією. Це дає можливість у десятки разів зменшити терміни проектування, конструювання і виготовлення пристроїв в організованому виробництві, а також ліквідовує можливість їх морального старіння.

Основний недолік УСП — порівняно великі початкові затрати, тому в високо розвинутих регіонах доцільно організовувати прокатні пункти, які будуть виконувати конкретні замовлення машинобудівних підприємств, беручи за свої послуги незначну процентну плату.

3. Основні конструктивні елементи пристроїв і вимоги, які ставлять до них.

У пристроях різних типів можна виділити окремі елементи, які мають одинакове функціональне призначення:

1. установочні елементи – служать для установлення на них заготовок своїми технологічними базовими поверхнями;

2. затискні елементи – служать для затиску заготовок;

3. силові приводи – служать для приводу затискних елементів;

4. орієнтуючі і скеровуючі елементи – служать для орієнтування і скерування різальних інструментів;

5. поділові, поворотні та фіксуючі елементи – служать для поділу, повороту і фіксацій заданого положення заготовки;

6. різного виду допоміжні та кріпильні деталі (ручки, шпонки, болти, гайки).

У загальному до пристроїв ставляться такі вимоги:

1. Пристрої повинні полегшувати фізичну і розумову працю робітника.

2. Підвищувати продуктивність праці, точність обробки, складання і контроль.

3. Розширювати технологічні можливості обладнання.

4. Підвищувати безпечність роботи і зменшувати аварійність.

5. Уцілому повинні бути маломатеріалоємкими, простими в наладці і в експлуатації, економічно-доцільними.