3. Наслідки виробничого травматизму і профзахворюваності

Соціальні:

■ втрата здоров'я, життя людини;

■ зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формувань/ суспільного буття.

Економічні:

■ зниження продуктивності праці;

■ матеріальні збитки;

■ витрати, пов'язані з оплатою лікарняних, компенсацій за важкі т шкідливі умови праці;

■ штрафні санкції.

Кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, у Швейцарії) обходиться приблизно в 500—1 ООО швейцарських франків на день.

В яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні, поки що невідомо (немає статистичного обліку всіх витрат та методики їх визначення).

У середньому щороку виплати на відшкодування у зв'язку зі заподіяною життю і здоров'ю працюючих шкодою досягають до 400 млн. гривень.

4. Профілактика виробничого травматизму і профзахворюваності

Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань

Технічні:

■ застосування технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

■ створення комфортного мікроклімату; розроблення і впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів;

■ модернізація технологічного обладнання.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних.

Організаційні:

■ правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;

■ розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

■ дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

упровадження безпечних методів наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

■ моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

Санітарно-гігієнічні:

■ створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;

■ забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;

■ обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

■ обладнання санітарно-побутових кімнат;

■ виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації, випромінювань.

Правові:

■ виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків, інвалідів;

■ регулювання режиму праці і відпочинку;

■ укладення колективного договору, угоди з охорони праці;

■ своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

■ розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні:

■ цільове використання коштів, виділених на охорону праці;

■ широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для поліпшення умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці належить державній системі управління охороною праці, удосконаленню державного нагляду і громадського контролю за станом безпеки праці на рівні підприємств, галузей, регіонів. Керівництво підприємств повинно відмовитися від принципу "виробництво і безпека окремо" і перейти до принципу "виробництво в умовах безпеки", де безпека стає засобом досягнення ефективності виробництва.

Організаційна робота щодо попередження травматизму та захворювань повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.

Прогнозування показників з охорони праці може бути пошуковим і нормативним.

Пошукове прогнозування базується на даній ситуації і визначається станом системи в майбутньому.

Нормативне прогнозування ведеться залежно від нормативної оцінки майбутнього стану системи до її дії в даний час.

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на 3...5 років), річним та оперативним (квартальним, місячним, декадним). Основною формою перспективного планування робіт з охорони праці є річні плани номенклатурних заходів щодо покращення умов та безпеки праці і санітарно-оздоровчих заходів.

Перспективний та річний плани складають з врахуванням результатів аналізу (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях; аналізу причин виробничого травматизму, загальної і професійної захворюваності, за бажанням працюючих, за приписами органів державного нагляду та комітетів профспілок.

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці враховуються найбільш актуальні наданий період заходи з охорони праці.

В основу складення планів повинні бути покладені наступні принципи:

- перспективність, що характеризує вибір найбільш важливих завдань з охорони праці; комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова організація праці, виробництва і управління;

- охорона праці жінок та підлітків;

- заходи з культури виробництва тощо);

- системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.

Для швидкої ліквідації недоліків, які виявлені в процесі державного, відомчого та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.