5.4 Аналіз руху грошових коштів та дебіторської заборгованості

Грошові кошти підприємства – це готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Напрямок руху грошових коштів прийнято розрізняти в розрізі основних видів діяльності підприємства:

- операційна діяльність (поточна);

- фінансова діяльність;

- інвестиційна діяльність.

Надходження грошових коштів в рамках поточної діяльності пов’язане з одержанням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт та наданням послуг, а також наданням авансів покупок та замовлень.

Рух грошових коштів в розрізі інвестиційної діяльності пов’язаний з інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з надходженням та витратами коштів внаслідок отримання довгострокових та короткострокових кредитів, спекулятивних операцій на фінансовому ринку та ін.

При аналізі грошових коштів та дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Для стабільного фінансового стану важливе значення має швидкість руху грошових коштів. На підприємстві завжди повинен бути мінімальний залишок грошових коштів, який би покривав найбільш термінові зобов’язання.

Оборотність грошових коштів розраховується

                                                          Когк = Vр / ГК                                                    (5.14)

Де ГК – залишок грошових коштів на рахунку.

Тривалість періоду обороту грошових коштів

                                                  Тогк = ГК * Т / Vр                                                     (5.15)

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають з загальної оцінки її обсягу та динаміки в цілому і продовжують в розрізі окремих статей.

Дебіторська заборгованість оцінюється і визначається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством економічної вигоди.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникла в ході нормального операційного циклу і буде погашатися після 12 місяців з дати балансу.

Задачі аналізу дебіторської заборгованості полягають в тому, щоби виявити розміри та динаміку невиправданої заборгованості.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну;

• сумнівну;

• дійсну.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності. 

Сумнівна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторська заборгованість за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів – це резерв сформований під поточну дебіторську заборгованість за продаж товарів/послуг, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником. Наявність резерву сумнівних боргів свідчить про наявність сумнівної або безнадійної дебіторської заборгованості, яка утворилася внаслідок нераціональної політики організації надання кредитів покупцям і може нести загрозу  платоспроможності самому підприємству.

Для аналізу дебіторської заборгованості використовують ряд показників:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

                                      Кдз = Vр / ДтЗ                                                                       (5.16)

Де ДтЗ – дебіторська заборгованість.

Підвищення цього коефіцієнта означає скорочення продажу в кредит, а його зниження говорить про збільшення кількості наданого кредиту.

Відповідно тривалість одного обороту дебіторської заборгованості:

                                    Тдтз = ДтЗ / Vр *Т                                                                 (5.17)

Чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення, тобто вона є сумнівною.

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів (питома вага дебіторської заборгованості):

                                                       Пдз = ДтЗ / ОК                                                      (5.18)

Чим вищий цей показник, тим менш мобільною є структура майна підприємства.

Частка сумнівної заборгованості в складі загальної дебіторської заборгованості:

                                                    Подз = РСБ / ДтЗ                                                       (5.19)

Де, РСБ – усереднений резерв сумнівних боргів.

При внутрішньому аналізі дебіторської заборгованості аналізується структура дебіторської заборгованості за строками та дебіторами, для аналізу залежності підприємства від окремих великих дебіторів та виявлення простроченої заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Усю прострочену дебіторську заборгованість класифікують по групах:

- термін сплати що настав

- прострочення від 1 дня до 30

- прострочення від 31 дня до 90

- прострочення від  91-180 днів

- прострочення від  181-360

- прострочення більше року.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Нарахована сума резерву сумнівного боргу за звітний період відображається у звіті про фінансовий результат у складі інших операційних витрат.

Відповідно до обсягів кожного виду простроченої дебіторської заборгованості формують резерв сумнівних боргів, відраховуючи туди певний відсоток (чим більше прострочення тим вищий відсоток) від кожного виду дебіторської заборгованості.