2.2 Вертикальний аналіз (аналіз структури)

Вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності.

Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей в підсумку та оцінка їх змін.

При проведенні вертикального аналізу ціла частина (підсумок) прирівнюється до 100 % і обчислюється питома вага кожної її складової:

                                               Чх = Пок/Підс*100%                                                    (2.7)

Де, Пок – значення показника, складової підсумку (Підс).

За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Варто зауважити, що вертикальний аналіз показників звіту про фінансові результати не проводять, хоча можуть проводитивертикальний аналіз окремих його частин.

Позитивна риса вертикального аналізу – відносні показники в цій таблиці вирівнюють негативний вплив інфляційних процесів.

Вертикальний та горизонтальний аналіз взаємодоповнюють один одного

2.3 Аналіз показників балансу підприємства

Варто нагадати, що в балансі підприємства відображається усе чим володіє підприємство (актив), та джерела утворення майна підприємства (пасив - власний та позичений капітал). Інформація в балансі відображається на певну дату, тобто баланс по суті є «миттєвою фотографією» підприємства.

Аналіз динаміки балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що може привести до його неплатоспроможності.

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні засоби, що знаходяться на балансі підприємства та інші необоротні активи.

Щодо аналізу структури джерел утворення активів, тобто пасиву балансу, то переважна частина капіталу надається інвесторами, яким потрібно платити за користування їх фінансовими ресурсами:

- акціонерам - дивіденди;

- власниками облігацій, та кредиторам – відсотки (до інвесторів відносять лише тих кредиторів за користування ресурсами яких підприємство сплачує певну плату – в першу чергу відсотки).

Крім того деяка частина капіталу підприємства може бути сформована за рахунок безплатних джерел – це можуть бути зобов’язання за розрахунками по зарплаті, з бюджетом, кредиторська заборгованість та ін.

Якщо відбуваються зміни в структурі балансу, то щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів чи пасивів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей балансу.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Для аналізу балансу, деколи, при аналізі балансу будують порівняльний аналітичний баланс.

В порівняльному аналітичному балансі має сенс лише подати основні розділи активу  та пасиву балансу. Порівняльний аналітичний баланс (ПАБ) характеризує:

1) структуру звітної бухгалтерської форми;

2) динаміку відповідних показників;

3) показники структурної динаміки (зміна в часі часток відповідних статей балансу) (варто зауважити що дані показники відображають динаміку, але при цьому звільнені від негативного впливу інфляції).