Реструктуризація (рефінансування) державного боргу України за останні 20 років

Провідні економісти світу характеризують сучасну фінансову кризу як боргову або як кризу надмірної заборгованості. За даними американського видання Business Insider станом на 2011 рік Україна потрапила до списку 18 країн, яким загрожує дефолт. Тому дуже важливим є питання щодо методів регулювання державним боргом. Традиційним методом зменшення державного боргу є реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування ( процент, сума, строки сплати) переглядаються.

Аналіз засад витрат, обслуговування державного боргу, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

І етап 1992-1994 рр.

Україна, в результаті розвалу Радянського Союзу при розмежуванні фінансових активів отримала практично «нульовий» резерв банківських активів. Недостатність «стартового капіталу» для економічного розвитку примусило Україну звертатись за зовнішніми кредитами.

Відбувалось безсистемне утворення і нагромадження боргу:

• залучалися прямі кредити НБУ,

• надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам,

• урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

На початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. (у тому числі зовнішній — 75 %).

На другому етапі (ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов’язань, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., сума зовнішнього державного боргу становить 12,4 млрд. дол.

Четвертий етап (друга половина 1998-2000 рр.) – період реструктуризації боргових зобов'язань після боргової кризи 1998 р. У цей період в Україні простежувалися значні розриви платіжного балансу та низькі валютні резерви. Також вперше було здійснено низку операцій щодо реструктуризації внутрішнього та зовнішнього державного боргу – через заміну облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) було продовжено термін запозичень і зменшено тиск виплат за ОВДП. Сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету.

Після фактичного дефолту 2000 року за розрахунками з іноземними кредиторами державна боргова політика стала виваженішою, спрямованою на недопущення безконтрольного зростання державного боргу.

П'ятий етап (2001-2007 рр.) – період виваженої боргової політики, спрямованої на недопущення безконтрольного зростання державного боргу. Протягом 2001-2007 рр. відбувся перехід від антикризового управління державним боргом до здійснення виваженої боргової політики в Україні. Також простежувалася чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до ВВП. Україна здійснила шість суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування державного бюджету з термінами обігу 5-12 років та дохідністю від 7,65 % до 3,5 % річних. Випуск Єврооблігацій України 2003 р. отримав нагороду «Кращий суверенний випуск року серед країн, що розвиваються» – одного з найавторитетніших світових ділових видань – журналу «Euromoney». Це дало змогу підвищити міжнародні рейтинги нашої держави.

Зовнішній борг України на 01.01.2010 р становив 103,3 млрд. дол. США (88,0 % від ВВП), збільшився на 2% до обсягу ВВП, порівняно з аналогічним показником 2009року. Зростання відбулось за всіма секторами окрім банківського, де обсяг боргу скоротився на 7,5 %. Це зумовлено скороченням приватного боргу. У 2010 році валовий зовнішній борг України збільшився на 13.9 млрд. дол. США, або на 13.5 %, і на 01.01.2001р. становив 117,3 млрд. дол. США (85.7% від ВВП). Борг банківського та інших..секторів(включно з між фірмовим боргом) збільшився на 5,5 до 84,9 млрд. дол. США(62% від ВВП).

Отже, проблема зовнішнього боргу для України є найбільш гострою в останні роки з точки зору як перспективи досягнення зростання національної економіки України, так і підтримки країною своїх позицій у світовій економічній системі, особливо фінансовій сфері. Для покращення ситуації з державним боргом пропонуємо:

• переглянути усі бюджетні програми щодо економічного та соціального розвитку країни з метою підвищити їх ефективність;

• розробити комплекс фінансових, організаційно-управлінських та правових заходів щодо підвищення ефективності податкової системи;

• забезпечити систему фінансових, організаційно-управлінських та правових заходів з метою перегляду усіх державних запозичень;

• з метою запобігання зростання державного боргу встановити систему моніторингу усіх зовнішніх запозичень;

• створити спеціальний фінансовий фонд, де будуть накопичуватися кошти для своєчасного погашення державного боргу.